Поширення електромагнітних хвиль у многозв’язних лініях передачі

Основні властивості Т-хвиль. Нормальні Т-хвилі. [5, 6]

Потужність передачі і згасання. [5, 6]

Стрічкові передачі. Щілинні стрічкові лінії передачі. Коаксіальна лінія передачі. Двопровідна лінія передачі. [5, 6]

Довгими лініями називають напрямні системи многозв’язної форми, утворені двома нескінченими провідними поверхнями. Прикладами довгих ліній можуть бути пара паралельно розташованих провідних площин, двопровідна (пара довгих провідників циліндричної форми), коаксіальна (довгий провідник циліндричної форми, охоплений провідною циліндричною поверхнею) та стрічкова (пара довгих вузьких паралельних плоских провідників) лінії. Структура поля електромагнітних хвиль, що поширюються вздовж довгих ліній, аналогічно до випадку поля у хвилеводі, описується рівняннями Гельмгольца (4.16) з виконанням відповідних граничних умов на контурі поперечного перерізу лінії, з яких випливає можливість існування у них поперечних хвиль. Серед них Т-хвиля виявляється основною і єдиною практично використовуваною. На практиці широко використовуються коаксіальна, симетричні дво- і чотирипровідна, а також стрічкова лінії, по яких поширюються хвилі від низьких частот до НВЧ діапазону, а також постійний струм.

Вектори поля поперечної магнітної хвилі (ТМ-типу), яка поширюється в напрямку осі OZ між паралельними провідними площинами, що задаються рівняннями y = 0 та y = b, так, що вектор коливається вздовж осі OX, визначаються компонентами

,

, (7.1)

,

де θ – кут між вектором і віссю OY. Випадок θ = 0 відповідає плоскій хвилі (Т-типу).

Для поперечної електричної хвилі, яка поширюється між вказаними площинами в напрямку осі OZ так, що вектор коливається вздовж осі OX, вектори поля визначаються компонентами

,

, (7.2)

,

де θ – кут між вектором і віссю OY.

Характеристичний опір:

а) ТМ-хвилі

; (7.3)

б) ТЕ-хвилі

. (7.4)

Критична довжина хвилі

(7.5)