Нетрадиційні види транспорту

Транспорт, заснований на нових принципах руху

На внутрішньому водному транспорті використовуються су¬дна на повітряній подушці та на підводних крилах. Ідея таких суден пов'язана з тим, що опір руху водовимірювальних суден зростає пропорційно кубу швидкості, тому що судна знаходять¬ся в середовищі «повітря-вода» (густина води у 800 разів вище густини повітря).Відрив корпусу судна від поверхні води дозволяє знизити опір руху й допомагає збільшити швидкість без великих витрат енер¬гії. Принцип реактивного повітряного струму (повітряної подуш¬ки) був сформульований К.Е. Ціолковським. У 1912 р. у Франції було запропоновано принцип магнітного підвішування (магнітоплан). У магнітної підвіски додаткові переваги: менша питома витрата енергії, низький рівень шуму, відсутність пилеутворювання та вібрації. У теперішній час висока вартість виготовлен¬ня стійких магнітів робить таку систему на 40% дорожче систе¬ми «колесо-рейка». Транспорт на повітряній подушці дозволяє отримувати швидкість 100-200 км/год., а з турбореактивним дви¬гуном — до 360 км/год. Максимальна швидкість експерименту 422 км/год. При використанні магнітної підвіски досягають швидкості до 480 км/год., (досвід Японії).

У наземних видах транспорту використовують також вакуум¬не підвішування до балки при перевезенні пасажирів у містах. У містах використовують пасажирський транспорт із магнітним розвантаженням (перехідна система від рейкового транспорту до системи магнітного підвішування). Відомі також системи типу Трансрапід, Трансурбан і ін. (Німеччина, Франція) з провідною спроможністю до 12 тис. люд./год. та максимальною швидкістю 250 км/год.

На річках з невеликою глибиною використовуються судна на повітряній подушці (скегові судна з неповним відривом від по¬верхні), а також судна амфібійного типу, які можуть пересувати¬ся по землі та болотяній місцевості.

Електромобілі

Переваги — безшумність, відсутність токсичних випускних газів, високі динамічні властивості. Недоліки — малий запас ходу та велика вага.

У Швейцарії в 60-х рр. XIX ст. були сконструйовані жаробуси (ідея В.І. Шуберського — 100 років тому, про кінетичну енергію маховика).

Транспортні системи неперервної дії

Тротуар, який рухався, уперше був представлений на Всесвіт¬ній виставці в Чикаго у 1893 році. Застосовують два принципи дії конвеєрів: стрічковий із нескінченним гумовим полотном на стальній основі та пластинчатий за типом горизонтальних еска¬латорів. У США, Німеччині та інших країнах інтенсивно розроб¬люються різноманітні системи цього виду транспорту, у тому числі кабінного типу (карвеєр).

Пневмопоїзди

Основні переваги пневмопоїзда в трубі — висока швидкість, відокремлений шлях, незалежність від кліматичних умов, еко¬логічна чистота та можливість повної автоматизації управління. Єдиний недолік — велика первісна вартість. Сферою застосуван¬ня цього виду транспорту є переміщення «сухих» вантажів (гра¬вію, піску, щебеню), а також внутрішньоміські пасажирські пе¬ревезення (під'їзд до аеропорту, зон відпочинку, міст-супутників) на відносно невелику відстань.

У проектах по пневмотранспорту використовують три прин¬ципи: пневмотранспорт, пневмотранспорт із застосуванням елек¬тротяги та гравітаційно-вакуумний. За першим принципом рух відбувається силою стисненого повітря (перед вагоном повітря відкачують, а потім ззаду подається стиснене повітря, завдяки чому забезпечується швидкість 80 км/год. При здійснюванні другого принципу забезпечується швидкість 150-200 км/год. При гравітаційно-вакуумному принципі поїзд рухається в трубі діа¬метром до 3 м у безповітряному просторі, а труба встановлюється під ухилом для забезпечення прискорення під дією сил тяжіння. Патент на цей спосіб отриманий у США в 1969 році.

Монорейковий транспорт

На діючих у деяких країнах монорейкових дорогах швидкість руху досягає 50 км/год., (на проектованих — 500 км/год.). Вар¬тість проїзду на цих дорогах у 2 рази дешевше, ніж у метро. Цей вид транспорту екологічно чистий, однак ще не усунено шум та вібрацію.