Нетрадиційні види транспорту

Основними ознаками нетрадиційного виду транспорту слід вважати двигун і засіб взаємодії з опорною поверхнею. Поява нетрадиційних видів транспорту обумовлена двома основними причинами: по-перше, кризовим станом традиційних видів транспорту в багатьох країнах, пов'язаним передусім із екологі¬єю, недостатньою швидкістю повідомлення, підвищеними транс¬портними витратами, а також недостатньою спроможністю окре¬мих видів транспорту; по-друге, новими можливостями, відкри¬тими сучасним рівнем науково-технічного прогресу в умовах зростаючих транспортних потреб, пов'язаних із зростанням ви¬робництва, населення, урбанізації, туризмом, спрямуванням до економії часу. Із багатого різноманіття нетрадиційних видів транс¬порту слід відмітити транспорт енергії, гідро- і пневмотранспорт, дирижаблі, судна на підводних крилах, на повітряній подушці та магістральні підвісні електромобілі, сонцемобілі, монорейки, кон¬веєрний та космічний транспорт.

Високовольтні мережі електропостачання

Мережі електропостачання є «рухомим складом» для поста¬чання електроенергії. Мережі електропостачання напругою 225-250 кВ замінюють перевезення 26-80 млн. т вугілля на рік таким чином, що стають спроможними конкурувати із залізницею на відстанях 2000-4000 км.

Пневмо- і гідротранспорт

Пневмо- і гідротранспорт здійснює перевезення твердих та рідких ненафтових вантажів по трубах. Приклади роботи цього виду транспорту перекачування вугілля на Західне-Сибірсько¬му металургійному комбінаті, на Анжерській та Магнітогорсь¬кій ТЕЦ, вуглепровід Кузбас-Новосибірськ протягом 250 км, рудні концентрати на Норільському металургійному за¬воді, на Миколаївському цементному заводі.

Транспортування вугілля по трубах у 4 рази дешевше, ніж по залізниці. У США існують вуглепроводи протягом 500 км, а про¬екти рудопроводу протягом 1500 км і більше є в США, Канаді та інших країнах.

Є проекти контейнерного пневмотранспорту по трубах для транспортування зерна на відстань 630 км, для зв'язку токів з елеваторами. Це в 5 разів може зменшити вартість його переве¬зення.

Дирижаблі

Керовані дирижаблі були створені в 1900 р. Цеппеліном, ви¬користовувалися у війні 1914-1918 рр. Німеччиною. Перший російський дирижабль був створений у 1925 р. У СРСР було побу¬довано 15 дирижаблів, однак у 30-і роки ера дирижаблів закінчи¬лась. Енергетична криза 70-х років дала новий поштовх до роз¬витку дирижаблебудівництва. Галузь використання дирижаблів достатньо широка: пасажирські перевезення на невеликі відстані, монтаж будівельних конструкцій, доставка вантажу у важкодоступні для інших видів транспорту регіони, патрулювання окре¬мих територій, перевезення багатогабаритних вантажів, туризм, огляд та постачання морських нафтопромислів, спорт та ін.

Дирижабль може бути конкурентом інших видів транспорту. Переваги дирижаблів полягають у тому, що вони безшумні, та¬кож важливі незначна вібрація, екологічна чистота, економічність, можливість вертикального зльоту-посадки, незалежність від погодних умов. Чим більша вантажопідйомність аеростатичного літального апарату, тим нижче собівартість перевезення в ньому. У теперішній час експлуатуються дирижаблі вантажопідйомніс¬тю 16-30 т (Росія, США, Японія).

Проект пасажирського дирижабля для перевезення між Нью-Йорком та Атлантік-Сіті на трасі протяжністю 195 км припускає отримання 16,8 млн. доларів прибутку на рік при обслуговуванні пасажирообігу в 168 тис. чол.

Парусні судна

Енергетична криза викликала відродження суден, що викори¬стовують енергію вітру. У 1980 р. в Японії створили танкер «Шин Айтоку Мару» каботажного плавання дедвейтом 1800 т, що роз¬виває швидкість 12 вузлів із двома парусами площею по 100 м2, які дозволяють економити 38% палива. При цьому потужність двигуна складає 1180 кВт замість 1840 кВт на судні без вітрила

Японське судно-суховантаж дедвейтом 26 тис. т із комп'ютер¬ним керуванням скорочує на половину витрати палива при пло¬щині вітрила 320 м2.