Буття

Буття

Онтологія як наука про Буття.

Розвиток і диференціація світоглядно-філософських знань створили можливість і спричинили формування окремої філософської науки про Буття, що одержала назву онтології. Термін “Онтологія” було запропоновано професором логіки марбурзького університету Рудольфом Гокленієм (1547-1628)[1][1][1]. Проте справжнім автором і творцем першого курсу під назвою “Онтологія” був професор філософії Берлінського університету Християн Вольф (1679-1754).

До Вольфа всі проблеми Онтології викладалися в курсі Першої філософії, яка тоді ще називалася Метафізикою. Вольф чітко відокремив Онтологію, як науку про Буття, від Гносеології, як науку про пізнання. Пізніше Християн Вольф написав повний курс філософії, що на століття заполонив всі університети Європи під назвою Лейбніце-Вольфіанської філософії. В системі Вольфа філософія поділялася на чотири розділи: Онтологія, Раціональна теологія, Космологія та Раціональна психологія.

Християн Вольф вперше звів докупи і систематизував категорії Онтології. Він оголосив Онтологія наукою про найбільш загальні властивості всього того, що існую само по собі безвідносно до наших знань про нього[2][2][2], тобто - не залежно від того, знаємо ми про це чи не знаємо.)

Кант виступив проти будь-якої Онтології, оскільки для людини у світі достовірно існує лише феномен, тобто лише те, що існує в її свідомості. А існуюче поза свідомістю є ноуменом, що ні в якій мірі не доступно людській свідомості.

Заперечував Онтологію Вольфа також Гегель, оскільки на його думку Буття і свідомість тотожні (Тождество бытия и сознания): Буття існує в свідомості ( в ідеї, в дусі), а свідомість (ідея, дух) адекватно реалізується в Бутті. До того ж Гегель, “на запах (на дух) не сприймав” Вольфа з його Метафізикою, якій рішуче протиставляв свою Діалектику. Протягом усіх своїх праць Гегель то відкрито вороже, то приховано постійно воює з усіма параметрами та змістом вольфіанської філософії . Але, не дивлячись на все це, Гегель все ж таки розпочинає викладати свою систему філософії саме з категорії Буття. Перший розділ його філософської системи, як вже зазначалося в належному місті, так і називається: “Буття” (Бытие, Dasein).

Марксизм, сліпо наслідуючи Гегелю, теж висміює і заперечує Онтологію, як . буржуазну та антинаукову філософію. В марксистський підручниках проблеми Онтології розпорошені між проблемами матеріалізму та ідеалізму, діалектики та метафізики, природознавства та соціології.

За змістом проблеми Онтології - це одвічні і постійні проблеми філософського знання та світогляду. Вони і зараз знаходяться в центрі уваги сучасної філософії та філософських дискусій. Так, проблеми Буття є вихідною в філософії екзистенціалізму. Сама назва цієї філософії походить від близького до категорії Буття слова: Existencia - існування, перебування. Проблемі Буття присвятили свої головні твори такі видатні філософи 20 століття, як М.Хейдеггер (“Буття і час”), Н.Гартман (“Основи Онтології” та “Новий шлях Онтології”), Г.Губер (“Буття і Абсолют”), Ле Сен (Вступ до Онтології Лавелля”), Е.Гуссерль (“Трансцендентальна Онтологія”). На ці теми пишуть такі філософи як Сартр, Ясперс, Тейяр де Шарден та багато і багато інших. Взагалі, в історії філософії важко знайти філософа, який зумів би обійти проблеми Онтології.

3. Буття - категорія і реальність, зміст та функції.

3.а. Буття - філософська категорія

“Буття” - це не якась конкретна річ чи явище. Дати йому логічне визначення (через рід і видову ознаку) неможливо, бо у Буття немає родового поняття, - немає такого поняття, в яке входило б Буття поруч з однорідними йому частинами (складовими). Буття не можна також визначити через перерахування його суттєвих частин, - бо воно немає ніяких ознак, у нього відсутні будь-які частини. Буття не доступне відчуттєвому спостереження, воно доступно лише розуму і таким чином являється наслідком процесу абстрактного мислення. Буття - це філософська категорія найвищого рівня.