Суспільна свідомість та її структура
Структура, функції суспільної свідомості. Оскільки свідомість – є властивість матерії, відбитий світ, то виникає питання – як цей світ існує у свідомості? А.Г.Спіркін визначає свідомість як ідеальне відображення дійсності перетворення об'єктивного змісту предмета в суб'єктивний зміст духовного життя. Свідомість – суб'єктивний образ світу, що відповідає характеру і змісту діяльності суб'єкта. Образ предмета – це ідеальна форма буття предмета «у голові» людини. Це не означає, що в голові є реальні ознаки як такого (мислимий вогонь не палить наш мозок, образ снігу не робить його холодним), але містить ці реальні ознаки (жар і холод) як образ. В ідеальній формі предмет позбавляється свого матеріального субстрату (носія). Ця форма, що заміняє будь-який матеріальний субстрат зберігає властивості, якості, сутність речей і їхнього зв'язку.
Умова ідеального образу світу є фізіологічні матеріальні процеси, що відбуваються в мозку і тілі людини. Матеріальною основою психіки людини тому є нейрофізіологічні процеси в мозку. Від рівня структурної організації мозку залежить рівень його відбивних здібностей.
Однак, свідомість будучи результатом розвитку і діяльності (функції) високоорганізованої матерії центральною характеристи-кою своєї сутності має нематеріальність, а ідеальність. У корі мозку нейрохірург бачить не яскраві думки, а сіру речовину. Ідеальне протилежно матеріальному, Буття ідеального носить функціональ-ний характер і виступає як образ предмету і ціннісне судження, як ціль і план діяльності і т.д.
Свідомість, будучи ідеальною існує тільки в матеріальній формі свого вираження – мові. Свідомість і мова одночасно єдині і розрізняються. Немає мови без мислення, мислення – без мови. Однак, структура мислення і структура мови різні. Адже закони мислення єдині для всіх, а мова національна. Людина як діяч, робить світ і самого себе. Усе його життя можливе, як соціальна спільна діяльність. А для такого способу життя необхідна мова. Вона і виникає як засіб людської діяльності, спілкування, управління, пізнання і самопізнання.
Для реалізації пізнання, її передачі і спілкування людині необхідне слово, мова. Здійснюючи мовну діяльність людина мислить, мислячи, оформляє думку в слові. Але не можна ототожнювати мову і мислення. Говорити - не значить мислити, але мислити - значить вигострювати думку в слові.
У такий спосіб мова як і знаряддя праці, це найважливіший фактор формування свідомості, людини і її світу. А мова - є символічне вираження в звуці і листі психічного життя людини.
Поряд з мовою існують і інші знаково-символічні системи.Поряд із природними є і штучні мови, створені людиною для рішення визначених задач. Це мови науки, машинні мови, жаргони есперанто. Особливо значну роль в умовах науково-технічної революції стали грати формалізовані і машинні мови. Формалізована мова - це логічні і математичні числення, у яких використовуються математичні знаки і формули. Формалізовані мови машинізуються. Знаки в силу їхнього матеріального характеру зручні для машинної обробки, для розвитку технічних систем зв'язку. Такого роду мови є сходинки до інформаційної цивілізації.
Ще раз відзначимо, що ідеальне - найголовніша ознака свідомості, обумовлена соціальною природою людини. Ідеальне є характерний для взаємодії суб'єкта й об'єкта спосіб відтворення цілісних характеристик об'єктивної реальності за допомогою репрезентантів цієї реальності. Воно починається з предметно-почуттєвих репрезентантів (об'єкта чи знака ), сполучених з об'єктом схеми практичної чи розумової дії; і завершується матеріальним і суб'єктивним образом, що реалізує здатність людини за допомогою мозку відтворювати у свідомості образ класу речей, що стоять за цим об'єктом.
Свідомість виступає як інтелектуальну діяльність суб'єкта оскільки людина крім активного відображення - зв'язує нові враження з колишнім досвідом, емоційно оцінює дійсність, забезпечує зовнішній світ.
Структуру свідомості можна представити у вигляді кола, це «поле» поділяється на чотири частини.
Сфера тілесно-перцептивних здібностей знання одержуваного на їхній основі: відчуття, сприйняття, конкретні представлення, за допомогою якого людина одержує первинну почуттєву інформацію. Головна мета - корисність і доцільність буття тіла людини.
Сфера логіко-понятійних компонентів свідомості зв'язана з мисленням, що виходить за межі почуттєвого даного в сутнісні рівні об'єктів. Це сфера понять, суджень, умовиводів, доказів. Головною метою цієї сфери свідомості є істина.