Початок філософії у Китаї

Проте в сфері безпосереднього життя накопичуються і реальні знання, без яких стало б неможливим і саме усе ускладнюючеся життя. Вже в шань’інський період з’являється примітивне ієрогліф-фічне письмо, що дійшло до нас у вигляді ворожильних підписів на кістках великої рогатої худоби та на щитках черепах. Спочатку потрібно було записати питання, потім підігрівали носій запису. Відповідь знаходили по тріщинах, що з’являлися в матеріалі. Ускладнювалася уява про число: вже у шань’їньський період уміли рахувати у межах 4-го порядку. Систематичні спостерігання за небом у зв’язку не тільки з його культом, але також з землеробством, привели до появлення астрономії (пророкування затемнень...) та до появи світоглядницького рахування – літочислення, календаря. Розвиток знання та мислення, особливо у зв’язку з математикою відображалося у сфері світогляду. З’явилися далекі від суті уявлення – первісні категорії, що потім складалися у префілософські утворення.

Префілософія також включає в себе як зачатки науки, так і відвернену міфологію. У Китаї світоглядницька філософія погано збереглася. У центрі уваги китайців -- суспільство, його історичні відношення між людьми. Проте, були і далекі від цього космогонічні міфи, за якими до початку світу існував суцільний хаос, з якого з’являються два божества – Янь та Інь. Вони розділяють хаос на небо та землю, створюють з грубих часток звірів, а з легких – людей. У іншому варіанті префілософської космогонії організація першохаосу зв’язана з діяльністю Пан-гу – космічної людини, що народилася у першопочатковому світовому яйці. Пан-гу розколює його на небо та землю. Космос виникає з частин тіла вмерлого Пан-гу.

Давньокитайська філософія у значній ступені зв’язана з давніми книгами, які складалися ще в період Лего. Це “П’ятикнижжя” (“У-цзин”), яке включає в себе “Книгу пісень” (“Ши-цзин”), “Книгу історії” (“Шу-цзин”), “Книгу змін” (“І-цзин”), “Книгу дійств” (“Лі-цзин”), пізніше створений літопис “Чунь-цю”. В “І-цзин” входить також виниклий пізніше коментарій “Сіцічжуань”. “П’ятикнижжя” було основою освіченого китайця на всьому протязі давньо- і середньовічної історії Китаю.

Проте “П’ятикнижжя не збереглося у своєму першопочатковому вигляді. “Ши-цзин” та “Шу-цзин”, мабуть, були опрацьовані першим китайським мудрецем Кун Фуцзи. Згідно з традицією, у епоху бурних соціальних змін у період імперії Цинь вони були спалені та відновлені по пам’яті. Проте “І-цзин” зв’язана з ворожильною практикою уникнула спалення.

Цікава китайська префілософія історії, намічена у “Шу-цзин”. Тут говориться про розмову, з якою звернувся до народу правитель династії Шань-Інь Пан Ген, що задумав переселити народ на іншій берег ріки Хуанхе. Він протиставить волю народу, на основі якої діє сам Пан Ген, тій народній волі, яка перешкоджає народові зрозуміти свою вигоду та користь. Представникам цієї волі Пан Ген загрожує відрізати носи та вбити з усіма їх сімействами.У префілософії янь та інь уособлюють відповідно світло та тінь, тепло та холод, впертість та податливість, чоловіче та жіноче начала та здобувають все більш віддалені форми. Світобудова представляє собою арену безкінечної боротьби цих протилежних початків. Така первісна “діалектика” китайської світобудови. Взаємодія інь та янь породжує п’ять елементів. У книзі “Шу-цзин” говориться, що “перший початок – вода, другий – вогонь, третє – дерево, четверте – метал та п’яте – земля”. З цих початків з’явилося все, що існує. У іншому варіанті -- “небо створило п’ять елементів”. Тісний зв’язок, нерозрізненість фізичного та морального, природного та людського, характерний для міфологічного світогляду з його антропоморфізмом, коли, наприклад, землетрус пояснюється образою, нанесеною чоловікові жінкою (але не навпаки), зберігається, таким чином, і в пре філософії. Разом з тим у ній зароджуються префілософські уяви про деяку пневме “ци” – цієї первісної субстанції, станом якої є інь і янь. Так, наприклад, у книзі “Цзо-жуань” названі такі шість станів “ци”: інь, янь, вітер, дощ, морок, світло. Сама “ци” приймає дві головні протилежні форми: яньци, іньци, як легка та важка субстанції. Зароджується і уява про безособовий світовий закон – “дао”, що означає “шлях”. Це і моральний, і космічний закон.

Поряд з прославлянням неба , його могутності (“Небо, народжуючи на світ людський рід, тіло та правила життя усім людям дає”), у “Ши-цзин” великі також і сумніви у справедливості неба, його могутності, навіть образа на небо: “Нехай ті, хто зле скоїв, за зло те несе відповідь. Але хто ні у чому не винний – за що вони у безодні бід ?”. Ставиться питання про джерело зла.

Перші пояснюють це традиційно – гнівом жорстокого неба, інші, намагаючись реабілітувати небо, знаходять джерело зла в людях: “Залежать суперечки тільки від людей”. Така давньокитайська примітивна теодицея, згідно якої Бог не є джерелом зла.

Походження “Книги змін” пов’язують з ім’ям Фу Сі, що мав тіло змії – одного з міфічних правителів стародавності. Він навчив людей ловити рибу та полювати. Він же побачив на спині деякого дракона, що вийшов з Хуанхе, письмена, які нібито лягли в основу ієрогліфічної письменності. У “І-цзин”, однак, ми знаходимо лише два головних знаки – суцільну та переривчасту лінії, перша з яких – янь, а інша – інь. Перед нами первісна двоїна система, у якій китайці намагалися відобразити усі найголовніші явища природи та суспільства. Дві суцільні лінії – великий янь – означають Сонце та тепло, а дві переривчасті – Місяць та холод. Малий янь (переривчаста риска над суцільною) – денне світло. Малий інь (суцільна риска над переривчастою) – ніч. Поєднання інь та янь по три утворюють вісім триграм, де три яня – небо, а три інь – земля. Інші проміжні шість триграм, що позначають природні явища, що знаходяться між небом та землею: небесну воду, небесний вогонь, грім, вітер, земну воду, та гори. Далі будуються комбінації по шість елементів – гексаграми (їх 64). Якщо інь ототожнити з нулем, а янь з – одиницею, то “виконання” позначається як 000000 (шість інь), а творчість як 111111.