ФІЛОСОФСЬКІ ІДЕЇ ДРЕВНЬОЇ ІНДІЇ
Пануюче місце в Упанішадах займають навчання, що думали як першопричину і першооснови буття духовний початок - Брахман, чи атман, рідше - пуруша. Брахман і атман уживаються звичайно синонімічно, хоча Брахман частіше служить для вираження об'єктивного аспекту кінцевої реальності (бог, усюдисущий дух), атман - суб'єктивного її аспекту (душу). Починаючи з Упанішад, Брахман і атман стають центральними поняттями всієї індійської філософії, особливо її ідеалістичних навчань (насамперед веданти).
У тлумаченні природи Брахмана й атмана і їхні відносини до матеріального світу різні тексти Упанішад дають далеко не однозначні рішення. В один Брахман і атман розглядаються як бог-творець і правитель світу, а в інші трактуються пантеїстично, ототожнюються або з одним, або по черзі з усіма матеріальними першопричинами світу (їжею, подихом, речовинними першоелементами і т.д. ), або ж з усім миром у цілому, що зближає таке трактування з матеріалістичним поглядом. Однак у більшості текстів Упанішад переважає абсолютно ідеалістична інтерпретація Брахмана-атмана: вони розглядаються як духовний абсолют, безтілесна першопричина світу і внутрішня сутність усіх його проявів і процесів. Центральна ідеалістична ідея Упанішад складається проголошенні тотожності цієї духовної сутності в людині і природі. Найбільше коротко ця тотожність суб'єкта й об'єкта виражено у відомому вислові Упанішад: "Тат твам Асі" ("Ти є те", чи "Ти - одне з тим").
Серйозні розбіжності спостерігаються в Упанішадах і при більш детальному розкритті природи Брахмана-атмана. В одних випадках він описується як чистий дух, позбавлений всіх емпіричних якостей і визначень (нети-нети, тобто не те, не те), в інші він наділяється поруч антропоморфних якостей, найчастіше буттям, свідомістю, блаженством (сат-чит-ананда), в одних випадках він іманентний світу, в інші - трансцендентний йому, у третіх говориться про його іманентність і трансцендентність одночасно. У багатьох текстах затверджується потрійна, тріадична природа Брахман-атмана, символізована священним словом аум (ом), або ж поняттями сатиям (істина), джалан (усе це) і ін.
Уже зі швидкого розгляду концепції Брахмана-атмана видно, що Брахман-атман являє собою складну синкретичну категорію, у якій концентруються такі поняття, як причина - наслідок, сутність - явище, форма - зміст, загальне - одиничне, суб'єкт - об'єкт, трансцендентне - іманентне, субстанціальність буття.
Розгляду власне матеріального світу в Упанішадах приділяється порівняно мало уваги, і в його трактуванні спостерігається набагато менша розмаїтість концепцій. Більш-менш загальним є визнання мінливості, мінливості всіх матеріальних процесів, їх тимчасового, минущого, а тому неістинного характеру, вони з'являються лише проявом, модифікацією духовного абсолюту і розрізняються лише по імені і формі (намарупа). У ряді текстів говориться про періодично повторювані цикли виникнення, творення реальної дійсності і її наступному знищенні, розчиненні в Брахмане-атмане, символом цієї циклічності буття виступає звичайно образ вічно обертового колеса (чакра). Світ у цілому і всі конкретні речі в ньому визнаються складаються з чотирьох чи п'яти речовинних першоелементів. Принцип світової закономірності виражається в концепції дхарми, що на відміну від ведичної концепції Рити - універсального космічного світопорядку - здобуває більше суб'єктивне, морально-етичне фарбування. У деяких навчаннях проводиться ідея розвитку світу зі спочатку недиференційованого буття, що проходить через ряд послідовних стадій (жар, вода, земля, чи газоподібне, рідке, тверде) аж до різноманіття реальної дійсності, включаючи психічні і духовні феномени.Розгляд психічних, щиросердечних явищ займає досить видне місце в Упанішадах. У них визнається складна структура людської психіки, розкриваються різні її компоненти (свідомість, воля, пам'ять, подих, почуття й ін.), їхнє співвідношення і взаємодія. Тут мислителі Упанішад домагаються досить серйозних результатів, наприклад при описі різних станів свідомості (бодрствующее, легкий сон, глибокий сон, чиста свідомість - турия), при співвіднесенні почуттів з еквівалентними ним чи стихіями першоелементами зовнішнього світу і т.д. Згадуються погляди, згідно яким душу (атман) тотожна тілу.
Центральне питання в теорії пізнання Упанішад - поділ знання на два види: нижче і вище. Нижче знання - це знання емпіричної дійсності, що вважається знанням уривчастим, фрагментарним, а тому неістинним. Вище знання - це знання духовного абсолюту, що розглядається як сприйняття буття в його цілісності і головному засобі придбання якого служить, як правило, містична інтуїція, тут велике значення придается звичайно йогической практиці.
Саме це знання дає влада над світом.
В Упанішадах відсутнє обговорення чисте логічних проблем, але побічно можна установити, що мислителям того часу були відомі такі логічні прийоми, як аналогія, цілеспрямований експеримент, розкладання явища на протилежні елементи й ін.