Філософське вчення про буття матерії
Рух є способом існування матерії. Матеріальний світ розвивається завдяки рухові, тобто взаємодії речей і процесів. Взаємодія — причина різноманітності речей об’єктивного світу, джерело їхніх змін. Тому її можна інтерпретувати як субстанцію.
Простір і час — загальні форми існування (буття) матерії.
Простір виражає протяжність, будову матеріальних об’єктів, а час — тривалість протікання процесів, послідовність зміни їхніх станів. Кожному структурованому рівню матерії (фізичному, біологічному, соціальному) відповідають специфічні просторово-часові параметри.
Матерія та її атрибути: простір, час, рух.
Матерія, як об'єктивна реальність характеризується нескінченною кількістю властивостей. Матеріальні речі і процеси кінцеві і нескінченні , оскільки їх локализованность відносна, а їхній взаємний зв'язок - абсолютний, безперервна (усередині самих себе однорідна) і переривана (характеризуються внутрішньою структурою): усім матеріальним об'єктам властива маса (будь те масса спокою для будь-якої речовини або маса руху для полів ) і енергія (потенційна або актуалізована).Але найважливішими її властивостями, її атрибутами, є простір, час і рух .
Простір характеризується довжиною і структурністю матеріальних об'єктів (утворень ) у їхньому співвідношенні з іншими утвореннями .
Час характеризується тривалістю і послідовністю існування матеріальних утворень у їхньому співвідношенні з іншими матеріальними утвореннями .
Принципово важливим є відповідь на питання про те, у якому відношенні простір і час знаходяться до матерії. По цьому питанню у філософії існують 2 точки зору.
Першу з них звичайно називають субстанціональною концепцією простору і часу . Відповідно до цієї концепції простір і час - самостійні сутності, що існують поряд з матерією і незалежно від неї . .Таке розуміння простору і часу вело до висновку про незалежність їхніх властивостей від характеру матеріальних процесів, що протікають у них . Субстанціональна концепція бере початок від Демокрита, найбільш яскраве утілення вона знайшла в. класичній фізиці И. Ньютона. Ідея абсолютного простору і часу И. Ньютона відповідав визначеній фізичній картині світу , а саме його поглядам на матерію як на сукупність відмежованих друг від друга атомів, що володіють незмінним обсягом , інертністю (масою) і діючих один на одного миттєво, або на відстані, або при зіткненні. Простір, по Ньютону , незмінно, нерухомо, його властивості не залежать ні від чого, у тому числі і від часу, вони не залежать ні від матеріальних тіл, ні від їхнього руху . Можна забрати з простору всі тіла, але простір залишиться і властивості збережуться. Виходить , що простір - це як би грандіозне вмістище, що нагадує перевернений нагору дном величезна шухляда , у який поміщена матерія. Такі ж погляди в Ньютона і на час. Він вважав , що час тече однаково у Вселеної і цей плин не залежить ні від чого, - а тому час абсолютний, тому що воно визначає порядок проходження і тривалість існування матеріальних систем.
Як бачимо, у даному випадку і простір, і час виступають як реальності, що у визначеному змісті є вищими сутностями стосовно матеріального світу.
Другу концепцію простору і часу називають релятивістською. Відповідно до цієї концепції простір і час - не самостійні сутності, а системи відносин, утворені взаємодіючими матеріальними об'єктами. Відповідно властивості простору і часу залежать від характеру взаємодії матеріальних систем. Релятивістська концепція веде свій початок від Аристотеля. Найбільше послідовно вона проведена в неэвклидовой геометрії Лобачевского і Римана й у теорії відносності А. Эйнштейна. Саме їхні теоретичні положення виключили з науки поняття абсолютного простору й абсолютного часу, знайшовши тим самим неспроможність субстанціонального трактування простору і часу , як самостійних, незалежних від матерії форм буття. Саме ці навчання , особливо загальна і спеціальна теорія відносності обґрунтували залежність простору і часу , їхня властивість від характеру руху матеріальних систем.
Простір і час як нерозривно зв'язані з матерією загальні форми її буття володіють цілим поруч як загальних , так і специфічних для кожної з цих форм властивостей.