Філософія Шопенгауера
Пізнаюча свідомість сприймае світ через сітку особливих категорій, які просто упорядковують наші уявлення.
Але світ народженний процесом пізнання, як вважає Шопенгауер, відрізняється від ідеального світу, про який нам важко зробити висновок. Не потрібно, отже, абсолютизувати духовні сутності. Ось чому філософія Шопенгауера не визнає таку розумну вигадану професорами іставши їм необхідною байку про безпосередньо та абсолютно пізнаючий, споглядальний та сприймаючий розум, який потрібно тільки спочатку нав'язати своїм читачам, щоб пізніше вже преспокійно "в'їхати" раз і назавжди нашому пізнанню до Кантом закритої ділянки, за межами можливості усілякого досвіду, де вже прямо з'являються основні догми новітнього оптимістичного християнства, безпосередньо розкриті та чудово викладені.
Отже, Шопенгауер розрізняє два світи. Один - це уявлення. Інший, відокремленний від нього пілою пропастю, це світ реальний, Світ - воля.
В першому панує причинність як і в усьому, що знаходиться у часі та просторі. Інший не співвідноситься з часом та простором. Він вільний від усяких меж і нічим іншим не сформований і не скутий. Розрізнити ці два світи-задача філософії Шопенгауера.
"Світ - це моє уявлення". Цією формулою Шопенгауер починає свою основу працю, відтворюючи в ній філософію Індії, сутність філософських систем Лейбниця, Берклі, Юма, Канта. Світ феноменальний за Шопенгауером, це моя ідея, продукт моєї розумової організації. Припустимо, я був би організован якось інакше. Що це означало б? Світ змінився б, представився б мені зовсім іншим, створенним з інших феноменів. Отже він залежить від суб'єкта, який сприймає цєй світ.
Отже. Дві різні сфери; сфера феноменів, яка не має в собі нічого реального і щось зовсім інакше, до сих пір нерозгадане, таємниче, можливо принципово не розуміле.
"Це вже не уявлення, а воля…"
Потрібно відразу усвідомити, що це поняття в міркуваннях Шопенгауера виникає не в життєво тривільному значенні. "Воля - це початок усього існуючого. Це означає сутність прихованого існування феноменів. Воля - це абсолютно вільне бажання, що не має ні причин, ні підстав ".
Здавалося б з такого дуже невизначеного положення, - точніше з положення заперечуючого яке б то не було визначення сутності світу, не можна одержати для філософії ніяких більш чи меньш фіксованих стверджень, встановити яку-небудь послідовну лінію розміркування, зробити конкретні висновки. Шопенгауер так не вважає. Більш того, він впевнен, що пропонуємий ним тип філософіїї повинен буде не тільки змінити обличчя і задачі самої філософії, але і провести переусвідомлення людиною самої себе, своєї життєвої позиції та призначення.
Світоглядова позиція Шопенгауера звичайно заводить в глухий кут дослідників, схильних до жорстоких оцінок філософських поглядів. Метафізичну систему, що має першоосновою єдину світову волю, навряд чи наважаеться віднести до матеріалізму. Між ним творець такої системи, фактично ігнорує прибічників об'єктивного ідеалізму, окрім Платона і Арестотеля, многоразово вельми співчутливо посилається на матеріалістів Епікура, Лукреція Кара, Бруно, Гельвеція і навіть рекомендує читати трактат "Відношення між фізичною та моральною природою людини" Молешотта, одного із представників вульгарного матеріалізму.
За волею та уявленням як основними одиницями існуючого вгадується кантовське розрізняння практичного і теоретичного розуму і навіть, головенство практичного над теоретичним. Справжньої і єдиної "річчю у собі" є, на думку Шопенгауера, "світова воля". На рівні психіки, там, де відбувається роздвоєння волі на об'єкт та суб'єкт, вона стає сама для себе у поняттях. Світ що представлений людині в його свідомості, є справжнім; наше життя схоже на сни. Життєві події і снобачення за обраним виразом Шопенгауера - сторінки однієї книги, різниця тільки в тому, що ми читаємо її послідовно, чи просто гортаємо, заглядаючи чи туди чи сюди. "Життя, - заявляє він, - довге снобачення."
Уся різноманість світу за Шопенгауером - це виявлення волі. Усілякий рух волі прагне до здійснення сперечаючись з іншим за матерію, пространство та час. Звідси внутрішнє суперництво, безперевна війна між індівідами, так як мова йде про види в органічному царстві, і проявлення природних сил в неорганічному світі.
Пізнання людини - також одна з об'єктивацій світової волі, включеної до нескінченної боротьби її виявлень.Воно служить волі, зокрема цілям збереження істоти, що має різноманітні потреби. Шопенгауер розрізняє два роди пізнання: звичайне пізнання, розуміючи об'єкти як окремі речі, з'ясовуючи те, чого хоче воля тепер і тут, і геніальне, направленне на незмінну і справжню сутність речей, на волю як таку.