Філософія Стародавньої Індії

Аналіз перших, власне вже філософських, систем дарман (Дарман – найбільш поширений термін староіндійської філософії, адекватний старогрецькому терміну “Філософія”), можна, наприклад, подати через такі школи:

Основні:

1.Санкх’я (обсичлення, точне знання).

2.Червона-локоаята (заперечення існування Бога).

3.Ньяя (в центрі уваги питання логіки та пізнання).

4.Ваймешіка (школа своєрідного атомізму).

5.Йога

6.Міманса

7.Ведонта

При цьому слід зауважити, що ці школи характеризують неоднорідністю, а їх основною є ставлення до Вед. Ті даршани, які визнають авторитет Вед (санкх’я, ніяк, вайшешика, йога, мімінса, ведонта) називають астіка. А ті, які не приймають авторитет Вед – називаються настіка. (Н-д: червока-локаята).

Виникненю філософських шкіл Стародавньої Індії передували впливові духовні рухи, які містили філософсько-світоглядні ідеї і були спрямовані на одне: звільнення людини від нескінченних перевтілень, блукань душі.

Серед філософських шкіл провідне місце займала школа:

1.Санк’я (засновник Капіла, VІІ ст. До Р.Х.). На першому плані в судженнях коли – питання про вихідні сутності світу, з яких складається світобудова та на котрі повинна орієнтуватися людина у своїх діях. Таких сутностей дві:

1.“Пракриті” або “прадхана” (природа).

2.“Пуруша” (свідомість, споглядання)

Обидві ці сутності вічні, але породжують світ лише у взаємодії.

“Пракріті” (субстрактна першопричина), “пуруша” (“Я”, свідомість). У філософському плані пракриті можна розуміти як першопричину світу об’єктів. Всесвіт виник завдяки впливу пуруші та пракриті. Санкх’я має свою систему категорій. Ці категорії є начало існування (зір, слух, смак, розум, душа, дух).

2.Червака–локаята (засн. Бріхаспаті, VІІ-VІ ст. до Р.Х). Локаята вважають, що не існує Бога, а також немає винагороди за благочинне життя. Вирішуючи вічну філософську проблему – смисл людського життя – чарвака-локаята вбачає сенс людського життя в щасті. Щастя розуміє як насолоду, але це щастя людина повинна створити сама.

3.Ньяя (Готама ІІІ ст. до Р.Х). Тут докладно розглядали основи та засоби пізнання форми умовиводівознаки достовірності знань.

Заосби знань поділяли на 4 види:

1.Сприйняття