Філософія стандартів у галузі вищої освіти

Встановлення стандарту позначається поняттям «стандартизація». Стандартизація освіти - це встановлення єдиних вимог до освітньої діяльності, що, однак, не виключає багатоманіття способів їх досягнення. Як зауважує Ж.В. Таланова, «в Україні до перебудови, тобто за умови централізації й уніфікації всього суспільного життя, включаючи освітню сферу, проблема стандартів «не виникала» через тотальну стандартизацію будь-якої діяльності. Демократизація, плюралізм думок, свобода творчості громадян, ринкові й конкурентні відносини, зрівняння у правах державного і приватного секторів економіки загострили питання стандартів якості будь-яких продуктів та послуг. Тому в 90-х роках минулого століття відбувався активний пошук правил і процедур унормування різних видів діяльності, включаючи освітню. У вищій школі цей процес стимулювався масовою появою навчальних закладів недержавної форми власності та різким збільшенням прийому студентів на навчання на платній основі, комерціоналізацією вищої освіти» [4,с.9].

Можна говорити про існування як різних підходів до тлумачення явища стандартизації освіти, так і про наявність певних постулатів у підходах до стандартизації освіти. У випадку тлумачення означене поняття може досліджуватись у трьох площинах: «концептуальній (первинне осмислення явища як об'єкта дослідження); теоретичній (виявлення сутнісних характеристик і параметрів стандарту, його структури і функцій); системно-методологічній (трансформація теоретичного знання у нормативне, прикладне, практико-орієнтоване)»[5, с.19]. Щодо підходів до стандартизації освіти, то їх, услід за професором С.Р. Філоновичем [6], можна сформулювати наступним чином:

§ стандарти мають визначати мінімальні вимоги, залишаючи простір для творчості в проектуванні навчальних планів та програм згідно з профілем навчального закладу;

§ стандарти вищої освіти мають враховувати стан і характер стандартів середньої освіти;

§ структура і зміст стандартів повинні бути різними для різних рівнів освіти;

§ стандарти повинні відображати соціально-економічні реалії функціонування системи освіти в країні.

Таким чином, стандарти вищої освіти мають забезпечувати баланс мінімальних вимог і творчості, як на рівні навчального закладу, так і на рівні викладача. Стандарт не може визначати максимальних вимог, бо його призначення - націлювати, стимулювати, розкривати перспективу, пропагувати багатоманіття.

В.О. Огнев'юк у статті «До обговорення проекту Державних стандартів базової і повної середньої освіти» зазначає, що «стандартизація в освіті - це відповідь філософії освіти та педагогіки на процеси глобалізації, звернені до сучасної освіти», і це, на переконання вченого, підтверджується функціями, які мають виконувати освітні стандарти [7,c.3-4]:

§ формування єдиного освітнього простору України (необхідність введення державних стандартів освіти, які мають забезпечувати відповідний її рівень, еквівалентність незалежно від типу і форми власності навчального закладу);

§ забезпечення доступу до якісної освіти для всіх громадян, реалізація їхнього конституційного права на освіту (стандарт покликаний забезпечити здобуття освіти певного рівня для кожного громадянина, що є основою його повноцінного розвитку та важливою передумовою професійної діяльності, гарантією щодо можливості продовжувати освіту протягом усього життя);

§ критеріально-оцінювальна функція (у більшій мірі стосується середньої освіти і передбачає добір навчальних планів і програм, обсяг навчального навантаження школярів залежно від їхнього віку та рівня набутої освіти, систему оцінювання досягнень у навчанні та форми підсумкової атестації);

§ функція управління системою освіти (існує постійна потреба корекції системи контролю за якістю освіти на основі використання об'єктивних вимірників якості підготовки, що визначаються стандартами);

§ функція гуманізації освіти (державний стандарт відкриває можливості переходу до диференціації освіти та опанування навчального матеріалу на різних рівнях).Стандарти вищої освіти - це спадкоємці стандартів середньої школи, тому слід подбати про зв'язок переходу навчального матеріалу на вищий рівень і не допускати змістової тавтології, невиправданого повторення знань. Варто переглянути у зв'язку з цим також доцільність викладання у ВНЗ цілого ряду дисциплін.