Матеріальні основи розвитку суспільства
2. Праця як діяльність.
Поняття суспільного і матеріального виробництваПраця, трудова діяльність є такою взаємо¬ дією між людиною та природою, в результаті якої за допомогою доцільного впливу людини на природу відбуваються зміни у предметі праці. Працею добуваються засоби до життя. Якщо людина-істота не тільки суспільна, а й природна, то праця визначаєть¬ся як речовинний процес обміну між людиною та природою. Це процес їх безпосередньої взаємодії. У соціально-філософському значенні праця є творення, що охоплює і матеріальну, і духовну творчість. Праця -споконвічний процес спільної діяльності людей і, отже, основа їх суспіль¬ної організації. У праці формуються зв'язки і взаємозалежності між людьми в суспільстві. І тому трудова діяльність формує соціальну со¬лідарність людей, їх ціннісні орієнтири, їх волю, світогляд та інші соці¬альні якості. Більше того, праця створює саму людину як особистість.
У визначенні суспільства як системи важ¬ливу роль відіграє аналіз людської діяль¬ності як суспільного виробництва. Понят¬тя суспільного виробництва створене для визначення самої суті соці¬ального. Як спосіб суспільної життєдіяльності, суспільне виробниц¬тво має складну структуру. В широкому розумінні, суспільне виробництво охоплює усі сфери суспільної праці і суспільної трудо¬вої діяльності: матеріальне виробництво, що забезпечує людей мате¬ріальними засобами життя, сферу послуг, у тому числі охорона здо¬ров'я і соціальне забезпечення, виробництво духовних цінностей (духовне виробництво), діяльність соціальних інститутів, що забез¬печують виховання та освіту, підготовку до самостійної життєдіяль¬ності, коротше, весь процес соціалізації людини.
Суспільне виробництво з самого початку має соціальний характер, формується зусиллями всіх людей у конкретно-історичних умовах і здій¬снюється за законами людського єднання, тобто за законами соціуму.
Дальше осмислення суспільства як системи зв'язане з аналізом її цементуючого ядра - способу виробництва. Спосіб суспільного ви¬робництва - це спосіб створення і відтво¬рення суспільної людини (індивіда) і людського суспільства, соціуму. За структурою - це система взаємодіючих елементів матеріального (тех¬нологічного та економічного) і духовного суспільного способу вироб¬ництва, їх єдність. Не зводячи всіх основних причин існування сус¬пільства до матеріального виробництва, соціальна філософія вважає безсумнівним: матеріальне виробництво - системотворчий компонент соціуму, що інтегрує всі його компоненти в цілісність. Суспільство не може існувати без виробництва матеріальних благ, засобів існування людей, що здійснюється певним способом. На відміну від політичної економії, що вивчає економіку, до того ж у всіх її властивостях та відносинах, соціальна філософія використовує поняття спосіб ви¬робництва і його складові - продуктивні сили та виробничі відно¬сини - для дослідження суспільства і підходить до способу вироб¬ництва як до загальносоціально-філософського поняття, що виражає взаємозв'язок внутрішніх елементів. Інакше кажучи, соціальна філосо¬фія виражає світоглядну природу поняття способу виробництва, його складових та його методологічну роль у пізнанні суспільства як систе¬ми. У такому аспекті спосіб матеріального виробництва виражає суть суспільного виробництва і його роль у розвитку суспільства.
Здійснюючи процес виробництва, люди змінюють навколишню при¬роду і разом з тим змінюють свою власну природу, формуються як соціальні істоти. Виробляючи певним способом матеріальні блага, люди виробляють відповідний уклад свого життя, оскільки спосіб вироб¬ництва є певний вид життєдіяльності індивідів, їх певний спосіб жит¬тя. Вироблений у соціумі спосіб виробництва (поряд з природними умовами) забезпечує не лише соціальні умови життєдіяльності сус¬пільства, але й соціальний спосіб життя й діяльності конкретного індивіда. Кожний індивід засвоює соціальний досвід, мову, культуру і відповідно з ними здійснює працю. Ось чому, навіть працюючи на¬одинці, індивід діє як істота суспільна. Ніхто не вільний від тієї систе¬ми суспільного виробництва, що індивід застає при народженні, оскільки у суспільному виробництві формується суспільство, тобто сама люди¬на в її суспільних відносинах. Відомий соціолог Еміль Дюркгейм під¬креслює, що суспільна праця забезпечує єдність суспільства, є джере¬лом соціального зв'язку людей, джерелом життя і багатства людини.Отже, спосіб виробництва - це матеріальна система, що, зреш¬тою, функціонує як системотворчий елемент суспільства. Історія сус¬пільства в певному розумінні є історією зміни способів виробниц¬тва. Це добре видно на прикладі історії технологічного способу виробництва, як єдності матеріально-технічного способу виробниц¬тва, як єдності матеріально-технічної основи та технологічних від¬носин: в історії людського суспільства один іншого змінили чотири технологічні способи виробництва: привласнюючий, аграрно-реміс¬ничий, індустріальний, інформаційно-комп'ютерний. І кожен з них характеризується специфічними знаряддями праці, характером пра¬ці і системою організації праці. За привласнюючого способу вироб¬ництва знаряддя праці були ручними; за аграрно-ремісничого - за¬лізний плуг, худоба, вітряний та водяний млини, гончарний круг; за індустріально-комп'ютерного - автоматизована техніка.