«Сократичний поворот» у філософії: ідеї та метод філософії Сократа. Проблема людини у Сократа
Справедливі вчинки і узагалі усі вчинки, засновані на чесноті, прекрасні і гарні. Тому люди, що знають, у чому складаються такі вчинки, не захочуть зробити ніякий інший учинок замість нього, а люди, що не знають, не можуть їх зробити і, навіть якщо спробують зробити, впадають у помилку. А тому що справедливі і узагалі всі прекрасні і гарні вчинки засновані на чесноті, то з цього випливає, що і справедливість і всяка інша чеснота є мудрість".Щира справедливість, по Сократові, це знання того, що добре і прекрасно, разом з тим і корисно людині, сприяє його блаженству, життєвому щастю.
Трьома основними чеснотами Сократ вважав:
1. Помірність (знання, як приборкувати пристрасті)
2. Хоробрість (знання, як перебороти небезпеки)
3. Справедливість (знання, як дотримувати закони божественні і людські). Тільки "шляхетні люди" можуть претендувати на знання. А "хлібороби й інші робітники дуже далекі від того, щоб довідатися самих себе... адже вони знають тільки те, що має відношення до тіла і служить йому... А тому, якщо пізнання самого себе є ознака розумності, ніхто з цих людей, не може бути розумним у силу одного свого ремесла". Робітнику, реміснику, хліборобу, тобто всьому демосу (не говорячи вже про рабів), недоступне знання.
Сократ був непримиренним ворогом афінських народних мас. Він був ідеологом аристократії, його навчання про непорушність, вічність і незмінність моральних норм виражає ідеологію саме цього класу. Сократовская проповідь чесноти мала політичне призначення. Він сам говорить про себе, що піклується, щоб підготувати якнайбільше обличчя, здатних прийнятися за політичну діяльність. При цьому політичне виховання афінського громадянина велося їм у такому напрямку, щоб підготувати відновлення політичного панування аристократії, повернутися до "завітів батьків".
По Ксенофонтові, Сократ захоплюється "самими древніми і самими утвореними державами і народами", тому що вони "самі набожні". Більш того: " ...він думає, що йому не соромно буде взяти за зразок перського царя", тому що перський цар вважає землеробство і військове мистецтво благороднейшими заняттями. Земля і військове мистецтво - споконвічна приналежність "шляхетних панів", родової землевласницької аристократії. Сократ, по Ксенофонтові, оспівує землеробство. Він дає можливість обіцяти "гарні обіцянки рабам" і "приохочивать робітників і схиляти їх до слухняності". Сільське господарство - мати і годувальниця всіх мистецтв, джерело життєвих потреб для "для шляхетного пана", краще заняття і краща наука. Воно повідомляє тілу красу і силу, спонукає до хоробрості, дає відмінних і найбільш відданому загальному благу громадян. При цьому сільське господарство противополагается міським заняттям, ремеслам як шкодять справі і що руйнує душу. Сократ на стороні відсталого села — проти міста з його ремеслами, промисловістю і торгівлею. Такий ідеал Сократа. Треба було виховати адептів цього ідеалу. Звідси безустанна, безупинна, изо дня в день що ведеться пропагандическая діяльність Сократа. Сократ розмовляє про хоробрість, розсудливість, справедливість, скромності. Він хотів би бачити в афінських громадянах людей хоробрих, але скромних, не вимогливих, розсудливих, справедливих у відносинах до своїх друзів, але аж ніяк не до ворогів. Громадянин повинний вірити в богів, приносити їм жертви і узагалі виконувати всі релігійні обряди, сподіватися на милість богів і не дозволяти собі "зухвалості" вивчати світ, небо, планети. Словом, громадянин повинний бути смирним, богобоязливим, слухняним знаряддям у руках "шляхетних панів". Випливає, нарешті, згадати, що Сократ намітив так само класифікацію державних форм, виходячи з основних положень свого етико-політичного навчання. Державні форми, що згадуються Сократом, такі: монархія, тиранія, аристократія, плутократія і демократія.
Монархія, з погляду Сократа, тим відрізняється від тиранії, що спирається на законні права, а не на насильницьке захоплення влади, а тому і має моральне значення, відсутнім у тиранії. Аристократію, що визначається як влада деяких знаючих і моральних людей, Сократ предпочитает всім іншим державним формам, особливо направляючи вістря своєї критики проти античної демократії як неприйнятної з його погляду аморальної форми державної влади.
Сократ - супротивник афінської демократії. На місце питання про космос, питання про людину з усіма його зв'язками він ставить антропозитизм. Сократ претендував на роль просвітителя. Він же ворог вивчення природи (втручання в справу богів). Задача його філософії - обґрунтування релігійно-морального світогляду, пізнання природи - безбожна справа. По Сократові, сумнів веде до самопізнання, потім до розуміння справедливості, права, закону, зла, добра. Він же сказав, що пізнання людського духу - от головне. Сумнів веде до суб'єктивного духу (людина), а потім веде до об'єктивного духу (бог). Знову ж по Сократові, особливе значення має пізнання сутності чесноти. Він порушив питання про діалектичний метод мислення. Він же переконав, що істина - це моральність. А щира моральність — це знання того, що добре. І елітарність знання веде до чесноти.Сократ був цільною людиною, для якого власне життя було філософською проблемою, а найважливішим із проблем філософії було питання про сенс життя і смерті. Не відокремлюючи філософії від дійсності, від всіх інших сторін діяльності, він ще менше винний у якому б то ні було розчленовуванні самої філософії. Його світогляд був настільки ж цільним, земним, життєвим, настільки ж повним і глибоким вираженням духовного життя й античного світу.