Методи та форми організації навчання в працях Ш.О. Амонашвілі

Узагальнюючи свою роботу, автор виділяє по 10 питань, на які він категорично відповідає “так” чи “ні”.

Питання, на які дається відповідь “ні!”:

1.Чи можна використовувати в підготовчому класі досвід роботи з І класом без змін?

2.Чи можна заставляти дитину одразу виконувати накази та розпорядження вчителя?

3.Чи можна дітям ставити оцінки?

4.Чи можна давати дітям обов'язкові домашні завдання?

5.Чи можна говорити в класі хто з дітей вчиться краще?

6.Чи можна вимагати від дітей, щоб вони сиділи на уроках “не рухаючись”?

7.Чи потрібно забирати в дитини іграшки, які вона принесла до школи?

8.Чи можна залишати дітей на другий рік?

9.Чи можна вимагати дітей приходити в шкільній формі з портфелями?

10.Чи можна приймати в підготовчий клас дітей, яким до 6 років залишається 2-3 місяці?

Питання з відповіддю “так!”:

1.Чи потрібна спеціальна методика для викладання в підготовчому класі?

2.Чи можна використовувати тут досвід виховної роботи з старшими дошкільнятами з дитячих садків?

3.Чи потрібно заохочувати дітей, щоб вони йшли попереду вчителя у вивченні матеріалу?

4.Чи може педагог спеціально робити помилки, щоб діти знаходили та виправляли їх?

5.Чи потребує педагог бути артистичним в роботі з дітьми?

6.Чи можна давати дітям різні завдання на їх вільний вибір?

7.Чи потрібно посилювати самостійну роботу дітей?

8.Чи потрібно давати батькам характеристики дітей та готувати для них пакети з роботами дитини?9.Чи потрібно, щоб діти оцінювали урок?

10.Чи потрібно проводити відкриті уроки для батьків?

Перелік цих питаннь систематизує досвід та уявлення Ш. Амонашвілі про виховання та навчання дітей шестирічного віку в підготовчих класах школи.

ВИСНОВКИ

Вчитель повинен не тільки ставити ціль або задачу і показувати шлях до її досягнення, а намагатись запропонувати різні підходи і заохочувати дитину робити власний вибір, шукати свою стежку до мети.