Педагогічні ідеї Януша Корчака

Із загибеллю Януша Корчака пов’язана легенда, яка виникла 5 серпня 1942 року, коли за наказом гітлерівців у варшавському гетто тисячі людей почали свій останній трагічний похід: їх гнали на Умшлагплац, звідти для них була одна дорога - догазових камер табору смерті в Треблінці. Серед них були двісті дітей з будинку сиріт, яким понад 25 років керував Януш Корчак.

За словами очевидця:2На чолі колони під прапорм короля Матіаша йшов Корчак1 Вони не просто йшли у вагони - це був організований, німий протест проти бандитизму!.. Почався похід подібного якому досі ще не було Діти вишикувались у четвірки, попереду йшов корчак і тримав за руки двох дітей. Фашисти мимохіть поступалися їм дорогою.

На Умшлагплаці до Корчака підійшов офіцер і сказав:

Ви можете залишитися; ми знаємо ваші твори.

А діти? - спитав Корчак.

Діти поїдуть, - відповів есесівець.Корчак мовчки зайшов до вагона”.

Підчас перебування у гетто Корчак пише свій останній твір “Щоденник”, з якого ми дізнаємось пробагато фактів з життя Старого лікаря, про його думки, писані начебто для себе самого, щоб колись, як дозволить час іжиття розвинути їх далі.

Літературна спадщина.

Літературна і науково-педагогічна спадщина Корчака - вагомий внесок у світову культуру. Весь творчий доробок Корчака, зібраний і виданий до сьогодні, складає близько восьми томівлітературних творів та науково педагогічних праць. Найвідоміші з них видавалися багатьма мовами світу”; це такі, як: повісті “Коли я знову стану маленьким”, “Слава”, “Банкрутство малого Джека”, “Кайтусь-чарівник”, ”Літо в селі”, “Щоденник”, наукові праці “Як любити дітей”, “Право дитини на пошану”, “Жартівлива педагогіка” та багато інших. Найбільшу популярність і у дітей і у дорослих різних країн набули його повісті-казки “Король Матіаш перший” та “Король Матіаш на безлюдному острові”, які стоять на одній сходинці з творами класиків світової дитячої літератури: Дж. Свіфтом, Л. Керроллом, А. Ліндгрен.

Рішенням ЮНЕСКО 1978 рік на відзнаку століття з дня народження Старого лікаря (так в Польщі називали Корчака, бо багато років слухали по радіо його бесіди) було оголошено роком Януша Корчака.

Педагогічні ідеї.

Педагогічним кредо Януша Корчака було - любов до дітей, повага до особистості дитини, тендітне ставлення до їїсерця.

Своєю основною педагогічною ідеєю він вважав - пошук прихованих зв’язків між вихованням дітей і нашим майбутнім, між дитинством і зрілим віком.

В деякій мірі Корчак користувався роботами Калковського, Кшивицького, Давида, Абрамовського. Він в прямому смислі застсовував діалектику у польській педагогіці і медицині, в чому запевняє суспільна направленість його діяльності. На це не завжди звертали увагу, і тому створювалися різноманітні міфи про Корчака - національні, релігійні, ідеологічні, але всі вони проходили повз головне - до чого прагнув Корчак?, кого і як він хотів виховати?. ЗА його словами він все життя хотів виховати “добру людину”, але ніхто конкретно не знав, що це означало.

Ставлення до Корчака його сучасників було досить таки полярним. Він був одинаком - він знаходився на узбіччі всіх ідеологій і наукових напрямків, які панували в Європі. Для одних він був “масон”, що підривав авторітет церкви, “спокусник дитячих душ, його звинувачували у буржуазній м’якотілості та відході від ідеологічної боротьби. Але для інших він був прикладом правільного виховання дітей, і його ідеї сприймали як ледь не єдиний спосіб виховання повноцінної особистості. Знавці педагогічної науки звинувачували Корчака в тому. що він відмежовував дітей від реального життя, займав їх різними іграми, створював для дітей фантастичний світ-казку, в якій вони і жили. Офіційну педагогіку називав диктатурою приказів і заборон.