Педагогічні ідеї Януша Корчака

Вступ.

Небагато було на землі таких подвижників культури, ім’я яких стало б символом, а життя легендою. Януш Корчак належить саме до них.

Він був письменником, лікарем, вченим, вихователем, І в усі сфери своєї діяльності вносив щось дуже своє - щось піднесено-казкове і водночас відчутно реальне.

У передмові до своєї книги “Серце віддаю дітям” В. О. Сухомлинський пише про те, як знайомство з творами Януша Корчака “Коли я знову стану маленьким” і “Як любити дитину” розкрило перед ним світ людини, котра всю себе до останку віддала дітям: “Життя Януша Корчака, його подвиг вражаючої моральної сили й чистоти послужили мені натхненням. Я зрозумів: щоб стати справжнім вихователем дітей, треба віддавати їм своє серце”.

Талант видатного педагога органічно злився в ньому з талантом майстра слова. Сьогодні ім’я Корчака відоме в усьому світі як символ самовідданого служіння дітям, їхнньому щасливому майбутньому, а отже - майбутньому людства.

Біографічна довідка.

Справжнє ім’я Корчака - Генрік Гольдшміт. Народився він у1878 році у Варшаві в сім’ї адвоката. Родина була інтелігентна і забезпечена. Проте коли Генрікові виповнилося одинадцять років, помер батько, і родина швидко збідніла.Хлопцеві довелося самому заробляти репетиторством на прожиток та подальше навчання.

Авторський дебют майбутнього письменника відбувся 1898 року, коли двадцятирічний студент медичного факультету університету подав на оголошений журналом “Варшавський кур’єр” літературний конкурс свою драму “Куди?”, підписавши її псевдонімом Януш Корчак, узятим із книги Ю. І. Крашевського “Історія про Янаша Корчака та прекрасну Мечнуківну”, і дістав перше літературне визнання - почесну нагороду конкурсу. Це було несподіванкою для автора-початківця, що вибрав для себе професію медика, хоча й співробітничав з журналами “Колючки”, “Педагогічні погляди” та ін.

Вцей час Генрік як тільки може допомагає родинам бідняків - не беручи ніякої плати, лікує дітей, навчає їх читати й писати. Майже весь свій час, якого було не так уже й багато, адже він вчиться, співробітничає з кількома журналами, заробляє на прожиток усієї родини, Генрік проводить серед жителів Повісля - найбіднішого кварталу Варшави. Свою першу повість “Діти вулиці” він присвячує проблемі становища дітей суспільних низів, зображенню їхнього тяжкого життя, несправедливості і горя з якими вони стикаються на кожному кроці,

Закінчивши університет у 1903 році Я, Корчак працює дитячим лікарем на громадських засадах - у бібліотеці Благодійного товариства, а також продовжує літературну діяльність - щотижня пише по фейлетону в журналах “Колючки”,робить для журналу “Голос” огляд преси в рубриці “На горизонтах”. У цьому ж журналі 1904 року з’являється перший уривок повісті Я. Корчака “Дитя салону”. Повість вийшла в світ 1906 року окремим виданням, мала величезний успіх у читачів і привернула до себе увагу критики. В ній зображено життя різних суспільних верств капиталістичного міста, спрямування її гостро викривального характеру. Письменник не лише критикує сучасне йому суспільство, а й розвінчує поняття відносних ціностей, намагається розкрити перед читачем незмінну вартість життя, закликає в цій книзі до пошуку справжніх життєвих ідеалів.

Під час російсько-японської війни, коли Я. Корчак був мобілізованийдо російського війська і працював лікарем у госпіталі в Маньчжурії, виходить в світ книга “Билиці-небилиці”, в якій зібрані кільканадцять наймайстерніших його журнальних публікацій.

Повернувшись з війни Корчак поглиблює свою медичну освіту за кордоном: в клініках Берліну, Парижу, Лондону. У ці роки Януш Корчак - лікар, письменник, педагог - остаточно визначає свій життєвий вибір:самовіддане служіння “малорослому народові” - дітям. У 1907-1908 роках влітку він працює вихвателем у колоніях для дітей з бідних родин Варшави.

Впрдовж багатьох років він буде незмінним директором будинку сиріт, вестиме радіопередачі, відомі усій Польщі як “Бесіди Старого лікаря”,організує перший у світі дитячий журнал “Малий пшегланд”, провадитиме велику громадську роботу на захист дітей та дитинства.