Виховання поваги до батьків, жінки-матері.

Гуси. Що він робить?

Тітонька Забава. Гусей давить! Сірі, білі, пелехаті! Всі тікайте до хати!

Звучить пісня “На місточку”, сл. Г.Бойко, муз. А.Філіпенка. Інсценізація пісні).

Бабуся Гра. А ми в дитсадочку гралися в українську народну гру “Баба куца”. Щоб погратися, потрібно “бабу” поводити.

Хлопчик і дівчинка. А хто бабу не веде – той веселий не буде!

Діти. Бабо, бабо! А на чому ти стоїш?Баба. На діжі.

Діти. А що в діжі?

Баба. Квас!

Діти. То й лови сім днів нас!

Вчитель. А буває й таке, що діти під час гри сварилися. Тоді доречною була мирилка.

Дівчатка.

Миром, миром!

Вареники з сиром,

А пироги в маслі.

Ми подружки красні,

Не лаймося, а мирімося,

Граймося, веселімося!

Вчитель. Виростають діти-соколята, вилітають з родинного гнізда, та на все життя пам’ятають колискову пісню, лагідну усмішку, ніжний погляд і теплі материнські руки. Яворова, ясенова, дубова колисочка, ніжна колискова пісня, що живила душу мою й тіло разом з материнським святим молоком. Саме це навчило мене розумінню добра, краси, любові.

(Звучить колискова пісня “Котику сіренький”. Дівчатка колишуть своїх ляльок).

Вчитель. У сім’ї, діти, закладається коріння, з якого потім виростають і гілки, і квітки, і плоди. Великий дар природи – продовжити себе і повторити в дітях. На нашому родинному святі присутній родинний ансамбль Самійленків: Микола Павлович, Лідія Іванівна та їхні доньки. Слова вам, Лідіє Іванівно, берегине сімейного вогнища.

Дівчинка. Ми низько вклоняємося вам і дякуємо.

(Вручають коровай і квіти).

Вчитель. Недарма ж в народі кажуть: “Багатодітні батьки рід людський тримають”.