Виховання поваги до батьків, жінки-матері.

Учень. “Сім’я, рід, родина – ключ до щастя людини”.

Учениця. “Хоч і по коліна в воду, аби свого роду”.

Мати. Саме батьки навчають дітей звичаїв, обрядів, традицій своєї сім’ї, свого роду, що передаються з покоління в покоління. “З роду в рід життя кладе мости, без коріння саду не цвісти”.

(Звучить пісня “Ой, роде наш красний”. Під мелодію пісні “Ой лопнув обруч” виходять в коло діти).

Хлопчик. Дівчаточка-ластів’яточка!

Дівчинка. Хлопчики-горобчики!

Хлопчик і дівчинка (разом). Радьмося та виходьмо на вулицю в добрий час – нема таких співаночок, як у нас!

(“Подоляночка” – танець-гра. “А ми просо сіяли...”).

Бабуся Гра. Дітки, я вам розкажу про українську народну гру “Піжмурки”. Щоб погратися – потрібно порахуватися!

Дівчинка. Котилася торба з високого горба. А в тій торбі хліб-паляниця, кому доведеться – той буде жмуриться!

(Чути, як хтось стукає. Виходить дівчинка з патичком).

Дівчинка. Добрий день! А чи не бачили ви моїх гусей?

Діти. Яких?

Дівчинка. Один сірий, другий білий, а третій – в капелюсі.

(Виходять “гуси”. Звучить пісня “Веселі гуси”).

Дівчинка. А ви чого сюди забрели?

Гусак. Погратися!

Дівчинка. Ану, мерщій додому! Я вам пограюся!

Тітонька Забава. У нашого народу є цікава гра “Гуси, гуси, додому!”. І я в дитинстві гралася в цю гру. Щоб уникнути небезпеки “гуси” прагнуть якнайшвидше добігти “додому”, а “вдома” вже ніякий вовк не страшний. Гуси в нас є, потрібно обрати “вовка”.

Дівчинка. Йшла Маринка на стежинку, загубила там корзинку, а в корзинці хліб-паляниця, хто її з’їв – той буде вовк чи вовчиця!

(Діти починають гру).

Тітонька Забава. Гуси-гуси, додому!

Гуси. Навіщо?

Тітонька Забава. Вовк за горою!