Проблема трудового виховання дітей

Знаючи послідовність виконання трудових завдань за інструкцією, вихованці розпочинають їх виконувати.

Під час практичного виконання завдання стараюсь, щоб кожен вихованець виконав завдання до кінця. При необхідності надаю індивідуальну допомогу.

Загальна допомога полягає у коротких зауваженнях: „Подумай”, „Не спіши”, „Пригадай”, у схваленні наміру, найнезначніших позитивних результатів та досягнень у роботі. Наприклад:

„Старайся! Будь уважним!”

„Ти можеш більше”

„Не сумуй у тебе все вийде”

„Доклади більше старань”

„Я рада, що ти правильно зрозумів”

„З успіхом тебе”

„Ти вмієш правильно висловлюватися”

„Ти багато вже вмієш”

„Чудово! Молодець!”

„Ми гордимося твоїми досягненнями”.

При практичній допомозі виконую певну операцію разом з вихованцями. А вербальну допомогу (тобто словесну) надаю у вигляді повторення інструкції, пояснення, запитань різної міри узагальнення, підказки, вказівки.

Визнано, що загальний вид допомоги для дітей із вадами розумового розвитку є необхідною умовою виконання практичного завдання, його завершення. Цей вид допомоги найдоступніший, зрозумілий для них, але недостатній для формування повноцінної діяльності.

Швидкому та якісному здійсненню операційної сторони діяльності сприяє практична допомога вихованцю. Саме вона має переважати на початковому етапі трудового навчання в допоміжній школі. Однак лише цього недостатньо для того, щоб діяльність дитини стала усвідомленою та самостійною.

На ці ж характеристики діяльності найбільший вплив має вербальна допомога. До неї звертаюся тоді, коли дитина опанувала діяльність та її словесне опосередкування. Тобто надання дозованої індивідуальної допомоги потребує поступового переходу від практичного виду до вербального та їх оптимального поєднання. Відтак конкретні „дози” допомоги та послідовність їх застосування визначаються переходом від найзагальніших до конкретніших у межах вербального виду, від конкретних вербальних до загальних практичних, від них – до конкретних практичних (спільне виконання рухів, дій, послідовності дій).

Своєчасна дозована допомога зорієнтує вихованця на еталонний спосіб виконання завдання, застереже від неправильних дій. Допомога на всіх інших етапах виконання сприятиме засвоєнню діяльності в цілому.У дітей, що приходять до допоміжної школи, відсутні потреби в акуратному і точному виконанні завдання. У цій категорії дітей немає адекватної самооцінки власної праці. З огляду на це, привчаю вихованців до контролю своєї діяльності від початку до закінчення. Вчу вихованців давати оцінку не лише кінцевому результату роботи, але й виконанню кожної операції, вмінню помічати свої помилки. Важливо навчити оцінювати не лише свою, а й трудову діяльність інших. Але основою адекватної самооцінки дітей є оцінка результатів трудової діяльності вихователем – за критеріями та вимогами, зрозумілими дитині. Головне – якість виконання трудового завдання. Особливу увагу звертаю на затрачений час.