Тенденції розвитку системи дошкільного виховання
Народжуються нові форми світосприймання, елементи довільності в рішенні пізнавальних задач, інтерес до пізнання, що в цілому й утворить культуру пізнання.
Формування діяльного-практичного відношення до світу (вольової культури). Тут дитина прилучається до тих соціально виробленим формам активності, що утворять способи спрямованого перетворення світу - способи постановки мети, вибору засобів і визначення черговості і послідовності їхнього застосування (планування), прогнозування можливих ефектів дій. Дитина учиться переборювати труднощі, контролювати виконання дій, оцінювати результати.
Звичайно, усі ці дії, що характеризують високий рівень довільності поводження, властиві зрілої особистості, тільки починають формуватися в дошкільному віці. Вони виступають у своїх початкових формах і, головне, ще не являють собою цілісної системи, що визначає поводження дитини.
Навчання основам сподівання, планування, прогнозування, контролю й оцінки результатів і їхнього наслідків здійснюється через сполучення ігрових і неігрових моментів; розподіл функцій між дорослими і дітьми.
Одним з найбільш ефективних засобів формування довільності в дошкільному віці є ігри з правилами, що організують, регулюють дії дитини, обмежують його спонтанну, імпульсивну активність. Правила ігри стають тією "точкою опори", з яким можна зіставити свої дії, усвідомити й оцінити їх. Усвідомлюючи правила гри, діти починають підкоряти їм свої власні дії.
У результаті складаються передумови виникнення пізнавальної, вольової й емоційної саморегуляції.
Формування культури почуттів. Ціль навчання в даному випадку - узгодження емоцій, що народжуються в дитини, із соціально заданими формами емоційних переживань і проявів дорослих. Прилучаючи до світу інших людей, співпереживаючи їм і наслідуючи їхньому поводженню, дитина відкриває для себе гаму нових почуттів, палітру емоційних відтінків, що збагачують відношення до навколишнього.
Дитина, таким чином, уперше починає переживати радість пізнання, красу праці, природи, творів мистецтва, гордість за свій успіх.
Освоюється мова емоцій.
Збагачується регістр людських переживань, їхнє усвідомлення і потреба в оволодінні власними емоціями, тобто народжується культура почуттів.
Умовою такої єдності є загальний підхід до добору матеріалу й організації виховання і навчання. При цьому необхідна максимальна реалізація тих можливостей дитини, що формуються і виявляються в специфічно "дитячих" видах діяльності. Така реалізація припускає збагачення змісту і форм дитячої діяльності, що досягається за допомогою особливих засобів. Вироблення подібних засобів і широка їхня апробація в реальній практиці дитячого садку створюють актуальну задачу сучасної дошкільної педагогіки і психології.
В основі - ідея збагачення духовного світу дитини, насичення його життя яскравими, незвичайними, цікавими подіями - справами, зустрічами, іграми, пригодами.
Велику роль у цьому грає мистецтво. Життя дитини повинне протікати у світі мистецтва, у всій його розмаїтості і багатстві. Ніщо не може порівнюватися з ним по силі впливу на зростаючого людину. Мистецтво є унікальним засобом формування найважливіших сторін психічного життя - емоційної сфери, образного мислення, художніх і творчих здібностей. Саме в дошкільному дитинстві закладаються основи естетичної свідомості, художньої культури, з'являється потреба в художній діяльності. У зв'язку з цим необхідно насичувати життя дитини мистецтвом, уводити його у світ музики, казки, театру, танцю. Важливо збагачувати форми ознайомлення дітей з мистецтвом, включати його в повсякденне життя, створювати умови для дитячого естетичної творчості.
Збагачення духовного світу дитини базується на наступних положеннях.
Перспектива, що відкривається. Дошкільники здобувають нові знання, уміння, способи діяльності в такій системі, що розкриває перед ними обрії нових знань, нових способів діяльності, спонукує дітей будувати здогаду, висувати гіпотези, активізувати потреба руху до всі новим знанням.