РОЗВИВАЛЬНІ ФУНКЦІЇ УРОКІВ узагальнення та систематизації знань школярів

Метою виховання і навчання в нашому суспільстві є всесторонній розвиток особистості. У зв’язку з цим перед психологічною наукою і практикою стоїть завдання: теоретично обґрунтувати і практично реалізувати таке навчання, яке б забезпечило формування особистості, яка б володіла високими духовними потребами, розвиненими пізнавальними здібностями. Це у свою чергу диктує необхідність так будувати пізнавальну діяльність на уроці, щоб забезпечити розвиток їх творчої активності.

Творчість – це діяльність, результатом якої є створення нових матеріальних і духовних цінностей. Звідси, в застосуванні у школі творча активність учнів – це напрям його особистості і діяльності на створення і пізнання нового.

Слід зразу ж відмітити, що творча активність школяра відрізняється від творчої активності дорослого тим, що результати його діяльності не є новими в загальнолюдському змісті, але в процесі створення нового для себе результату учень моделює і формує в собі уміння і навики творця, необхідні у майбутній трудовій діяльності. Таким чином, діяльність по розвитку творчої активності учнів на уроці – це система педагогічних діянь вчителя, напрямлена, на формування в усіх учнів здібності для засвоєння нових знань, способів діяльності, потреби в пізнанні, в оновленні інформації і перетворенні навколишньої діяльності за допомогою засвоєних знань, умінь і навиків.

Вивчення психологічної літератури показує, що завданням розвитку творчої активності учнів відповідає розвивальне навчання.

В чому суть поняття “розливальне навчання”. Що це таке? Можна, по-перше, сказати, що це таке навчання, при якому діти розвиваються.

Але ж діти розвиваються при будь-якому навчанні. Тому, важливим тут є не сам по собі факт розвитку, а щось інше. Що ж саме?

При традиційному навчанні головна увага педагога направлена не на процес навчальної діяльності дитини, а на її результат. Тому головним результатом вважалось якість засвоєння визначеної суми знань і фактів.

При розливальному навчанні ставиться наступне завдання: не тільки забе6зпечити засвоєння дитиною наукових знань, які потребує суспільство, але і домогтися, щоб на кожному уроці учень оволодівав, а потім з наростаючою степеню самостійності використовував способи здобуття знань. Розвивальне навчання, по визначенню радянського психолога І.С. Якиманської, характерне тим, що учень оволодіває самою навчальною діяльністю. І так, першим атрибутом поняття “розвивальне навчання” є наявність усвідомленої розвиваючої мети.

Другою ознакою розвивального навчання є його інтенсивність.

Розвивальне – це таке навчання при якому форми, методи, прийоми, засоби викладання направлені не тільки на засвоєння знань (умінь і навиків), але і на інтенсивний всебічний розвиток особистості учня, оволодіння ним способами здобування знань, розвиток його творчої активності.

Розвивальне навчання характерне тим, що вчитель свідомо формулює перед кожним уроком не тільки навчальну (дидактичну) мету, але і розвивальну і виховну, які випливають із змісту матеріалу, можливостей дітей, рівня їх інтелектуальної, емоційної вольової підготовки.

Сучасна психологія розглядає навчальний процес як активну взаємодію вчителя, з однієї сторони, і учня з другої, в процесі якого в них формується визначена система знань, умінь, навиків. Розвивальне навчання характерне тим, що учень ставиться в позицію суб’єкта, який розуміє мету навчального предмету, системи уроків, конкретного уроку.

І так, учень вчиться, він – суб’єкт вчення. А вчитель? Вчитель – суб’єкт навчання. він навчає. Навчання – це управління вченням.

Згідно однієї із концепцій, яка належить швейцарському психологу Ж. Піаже, розвиток не залежить від навчання (мається на увазі інтелектуальний розвиток) воно відбувається спонтанно, самовільно, як постійне дозрівання психіки від стадії сенсомоторної, основаної на сприйнятті дитиною дій з предметами, через стадію конкретних мислительних операцій до стадії абстрактних операцій.

При цьому навчання згідно даної теорії, повинно пристосовуватися під ці стадії розвитку. При цьому навчанні, звичайно, розвиток так чи інакше здійснювався, але він проходив повільно, навчання було недостатньо ефективним.