Неуспішність у сучасній школі.
ВСТУП
В наш час, коли у всіх областях рішаються важкі задачі всесвітнього підвищення якості роботи, підвищується відповідальність за рівень навчання і виховання підростаючого покоління. Перемога неуспішності важлива задача практичної а теоретичної педагогіки. Не тільки рішення практичних і організаційних задач може забезпечити подолання неуспішності. Потребуються нові теоретичні знаття про сутність самого явища, про ознаки форми його прояву в сучасній школі. Також значення мають комплексні дослідження даної проблеми. Поряд з цим корисне вивчення аспектів неуспішності і окремими педагогічними науками дефектологією, психологією.
Дане дослідження виконане в предметній області дидактики.
Ціль дослідження розкрити сутність неуспішності в сучасній школі і розробити дидактичні засоби. Які необхідні для попередження неуспішності.
Цілі дослідження були оприділенні в результаті аналізу розробленості питання в теорії і розгляд практики навчання. Дослідження змісту неуспішності і заснування засобів її попередження потребують використання двох термінів “неуспішність” і “відставання”.
Узагальнюючи наявні в літературі і досвіді дані, сповна дати слідуючи попереднє оприділення цих понять. Під неуспішністю розуміються невідповідність підготовки учнів вимогам змісту освіти, фіксовані по закінченню якого-небудь знаного відрізку процесу навчання – ххххх уроків, посвячених вивченню однієї теми чи розділу курсу, навчальної чверті, півріччя, року.
Відставання – це невиконання вимог (чи однієї з них), які мають місце на одному із проміжних етапів всередині того відрізку навчального процесу, який служить тимчасовим критерієм для оприділення успішності. Слово “відставання” означає і процес накопичення невиконаних вимог, і кожний окремий випадок такого невиконання.
Неуспішність і відтавання взаємопов’язані. В неуспішності як продукті синтезовані окремі відставання, вона результат процесу відставання.
Багатообразні відставання, якщо вони не ліквідовані, розростаються, перемінюються один з одним, утворюють в кінцевому результаті неуспішність.
Завдання полягає в тому, щоб не допустити сплетіння окремих відставань, відстороним їх. Це і є попередження неспішності.
Розділ 3. Порівняльна характеристика неуспішності школярів із нормальною успішністю.
Над вихованням дітей шкільного віку працюють педагоги і батьки. Тільки при умові органічного, а не випадкового контакту між ними це виховання принесе потрібні результати. Педагоги можуть дати батькам корисні поради, як бороння з недоліками дітей, і з другої сторони, які отримають від батьків важливі поряди, які характеризують життя і поведінки дітей вдома.
Якщо небажання працювати або неохоче відношення до роботи у школяра повторюється часто, так як би закріплення, стали показниками для нього, ми говоримо, що цей школяр лінивий. К.Д. Ушинський в книзі “Людина як предмет виховання”, і в інших творах показав, що мотив до діяльності – потреба людини, що в творчій праці є людське щастя.
Лінивість школяра, як відсутність працелюбства не дає йому можливість відчути людське щастя, мішає йому пережити радість праці, збіднює його особистість, його можливості в майбутньому, коли він залише стіни школи і вступить в самостійне життя. Щоб боротися з лінивістю школярів, треба добре розібратися в різних формах і проявах цього недоліка.
Інколи батьки неправильно пояснюють лінивість небажання і разом з тим невміння дитини працювати, які насправді пов’язані з його хворобливим станом і частковим ослабленням працелюбства.
Неправильно робили батьки учня ІV класі, тільки-що перенісшою скарлатину, заставляючи його багато займатися, щоб скоріше наздогнати пропущене в школі. Організм цього школяра був ще слабкий, і дитини не могла працювати в такому напруженні, як цього вимагають батьки.