Місце сім’ї у навчально-виховному процесі
Сім'я є природним середовищем первинної соціаліза¬ції дитини, джерелом її матеріальної та емоційної підтрим¬ки, засобом збереження і передання культурних цінностей від покоління до покоління.
З перших днів появи дитини на світ сім'я покликана готувати її до життя та практичної діяльності, в домаш¬ніх умовах забезпечити розумну організацію її життя, до¬помогти засвоїти позитивний досвід старших поколінь, на¬бути власного досвіду поведінки й діяльності.
Оскільки мета виховання підростаючого покоління — формування всебічно розвиненої особистості, сім'я, як і школа, здійснює моральне, розумове, трудове, естетичне і фізичне виховання.
На думку М. Стельмаховича «Тіло, душа, розум — ось три кити батьківської педагогіки». Тілесне виховання у сім'ї передбачає зміцнення здоров'я, сил та правильний фізичний розвиток дитини. Усі наші зусилля, — зазначає він, — спрямовані на тілесне виховання, можуть бути швидко зведені нанівець, коли ми не захистимо наших ді¬тей і підлітків від такого страшного ворога душі та тіла людини, як алкоголізм, паління, наркоманія, токсикома¬нія, статева розпуста, СНІД. Поширення цих та інших асо¬ціальних явищ набуло такого розмаху, що нависла смертельна небезпека над самим генофондом нації, а значить, і над нашим майбутнім.
Духовно-моральне виховання передбачає формування у дітей високої духовності та моральної чистоти. Склад¬ність цього завдання в тому, що воно вирішується, як пра¬вило, через добре поставлене в духовно-моральному аспек¬ті життя сім'ї, суспільного ладу, вчинки людей, приклад батьків. Власне, духовність виховується духовністю, мо¬раль — моральністю, честь — честю, гідність — гідністю. Правильно поставлене розумове виховання в сім'ї роз¬криває перед дітьми широкий простір для накопичення знань як бази для формування наукового світогляду; ово¬лодіння основними розумовими операціями (аналізом, синтезом, порівнянням); вироблення інтелектуальних умінь (читати, слухати, висловлювати свої думки усно і на письмі, рахувати, працювати з книгою, комп'ютером) готує їх до розумової діяльності.
Реалізуючи ці напрями змісту виховання, особливу увагу приділяють вихованню у дітей любові до батьків, рідних, рідної мови, культури свого народу; поваги до лю¬дей; піклування про молодших і старших, співчуття і ми¬лосердя до тих, хто переживає горе; шанобливого ставлен¬ня до традицій, звичаїв, обрядів, до знання свого родово¬ду, історії народу.
Ефективність виховання дітей у сім'ї залежить від створення в ній належних умов. Головна умова сімейно¬го виховання — міцний фундамент сім'ї, що базується на її непорушному авторитеті, подружній вірності, любові до дітей і відданості обов'язку їх виховання, материнському покликанні жінки, піднесенні ролі батьків у створенні та захисті домашнього вогнища, забезпеченні на їх прикла¬ді моральної підготовки молоді до подружнього життя.
Важливим у сімейному вихованні є те, наскільки ро¬дина живе інтересами всього народу, інтересами держави. Діти прислухаються до розмов батьків, є свідками їхніх вчинків, радіють їхнім успіхам чи співчувають невдачам. Виховний вплив сім'ї зростає, якщо батьки цікавлять¬ся не лише навчанням, а й позанавчальною діяльністю своїх дітей. За таких умов інтереси сім'ї збігаються з ін¬тересами суспільства, формується свідомий громадянин країни.
Стельмахович М.Г. Українська родинна педагогіка.
Дієвим чинником сімейного виховання є спільна тру¬дова діяльність батьків і дітей. Дітей слід залучати до сімейної праці, вони повинні мати конкретні трудові обов'язки, адекватні їх віковим можливостям. Така спів¬праця дітей з батьками має сильніший виховний вплив, ніж словесні повчання.
Успіх сімейного виховання значною мірою залежить від організації домашнього побуту, традицій сімейного життя: порядку в сімейному господарстві, залучення дітей до розподілу бюджету сім'ї, загального режиму дня, визна¬чення для кожного робочого місця, зокрема для навчаль¬них занять, дотримання певних сімейних правил (кожна річ має своє місце, прийшов з прогулянки — вимий руки та ін.). Домашній затишок облагороджує дітей.
Провідну роль у сімейному вихованні відіграє мати. Саме вона найсильніше впливає на дітей, особливо в сфе¬рі духовно-морального виховання. Діти, які виростають без материнського тепла і ласки, похмурі, як правило, замкнені, злостиві, вперті.