Природа — це казка, яку треба читати серцем

На тиху сердечну розмову,

Де пахне достигла суниця

І сонцем пропалена глиця!

Я чую зозулі кування.

Берізок тремтливих зітхання,

Тонкі білозорі сестриці

Сплели свої віти в косиці.

Розповідь учителя. Земля дідів і прадідів наших, наша Батьківщина. На ній жили і виросли наші батьки, на ній зробили свої перші кроки і ми. На ній зростають нові покоління людей. Люди на цих землях жили споконвіку. Але в часи наших дідів і прадідів не виникало серйозних екологічних проблем. (Словник. Екологія - від грецького - оселя, сере¬довище, - наука про зв'язок організмів із середовищем. Екологічна про¬блема - забруднення навколишнього середовища).

Люди жили з природою, не відділяли себе від неї. Вони брали від природи її дари і розуміли, що краще і розумніше вони ставитимуться до неї, то краще буде і їм. Людина - часточка природи, плоть її плоті. Не вінець, не перетворювач і не володар! А часточка. Це предковічне. Але чому ж так гостро нині постала проблема екології? Чому так часто ми стаємо свідками необдуманого втручання людини у внутрішній світ природи?

Мабуть, тому, що насамперед дбаємо про результати роботи, а не про на¬слідки нашого втручання в природне середовище. Незнання навколишнього світу, його особливостей призводить до великих екологічних катастроф.

Страшним лихом для українського народу стала аварія на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року). Це сотні жертв, сотні й тисячі хворих та калік, радіаційний фон у деяких місцях перевищував допус¬тимі норми. Забрудненими були всі райони, куди тільки не сягнула чорна хмара чорнобильського лиха. Це і Україна, і Білорусія, і Росія.

За двадцять кілометрів від Москви на Читинському цвинтарі поховано 23 українці. Серед них Володимир Правий, Віктор Кібенюк, Володимир Тишура, Микола Ващук, Володимир Ігнатенко, вдячна па¬м'ять про яких буде вічною, бо цим героям вдалося скоротити масш¬таби аварії, попередити вибух ще одного реактора.

Учениця. Вогонь, радіація люто звіріли,

Кипіли граніт і смола.

Не грішники - хлопці в тім пеклі горіли...

І зона мовчання була.

Свій лік починала незнана ще ера

Борні із новим найжахливішим злом,

І грюкав, і гримав до кожного в двері

Четвертого блоку розлом.