Природа — це казка, яку треба читати серцем

Все лихе у серці людини мало б, здається, зникнути в спілку¬ванні

з природою - цим безпосереднім джерелом краси і добра.

Мета. Поглибити знання учнів про природу та її багатства, сприяти вихован¬ню в учнів любові до природи, готовності берегти і примножувати її багатства.

Обладнання. Плакати, картини, Червона книга України, вислови: «Добре бачить тільки серце, найголовнішого очам не видно» (Екзюпері) «Охороня¬ти природу - значить охороняти Батьківщину» (Пришвін), «Творіння при¬роди досконаліші за творіння мистецтва» (Цицерон), «У природи чисте сер¬це» (Чабанівський), «Спостерігайте природу і прямуйте дорогою, яку вона вам вказує» (Жан-Жак Руссо).

Епіграф. Люби землю свою, яку дав тобі Господь.

План уроку

1. Природа, людина, Батьківщина.

2. Попіл Чорнобиля стукає в людське серце.

3. «Любіть, шануйте, бережіть природу - вічне джерело нашого життя і нашої твердості» (М. Рильський).

Хід уроку

Вступне слово вчителя.

Мабуть, найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю, до життя викликає спілкування з природою. Вона чарувала і чарує, хвилювала і хвилює людину. Шепіт голубої води, зелених дібров, спів дзвінко¬голосих пташок, запах і розмаїття квітів - усе це дорога серцю, ні з чим незрівнянна краса рідної землі.

Природа і Вітчизна - невіддільні. У кожного з нас залишився у серці добрий куточок, де минуло дитинство: зелена левада, луки з пахучою ско¬шеною травою, сонячний сосновий бір або тінявий гай з суничними галяви¬нами, широке поле, де так легко й солодко дихати, стежина, обабіч якої ростуть волошки і маки, і по якій, здається, не ідеш, а летиш, неначе птах.

Учень. Безмежно з дитинства кохаю

Красу свого рідного краю -

Дніпра голубінь неозору,

Сосну в надвечір'ї прозорім,

І місяць у хмарках сріблистих,

І свіжість весняного листя,

І синій промінчик волошок

В пшеничному морі колосся.

Учениця.У ліс завітаю я знову