Навчання орфографії в сучасних умовах

VI. Для орфограм-дефісів: 1) складні слова (мовно-літературний, член-кореспондент); 2) префікси казна-, хтозна-, будь-, (хтозна-коли, будь-який); 3) поєднання префікса по- і суфіксів -е, -и, -ому, -ему, (-ему) у прислівниках (по-перше, по-народному), 4) суфікси -не-будь, -таки, -то, -от (хто-небудь, де-таки); 5) модальні частки бо, но, то, от, таки (скажи-но, як-от).

VІІ. Для орфограм-пропусків і контактів: 1) наявність не, ні (недоля, не знаючи, ніде, ні в чому); 2) формотворчі час¬тки хай, нехай, бодай, б, би (хай радіє, виконав би); 3) префікси у прикметниках найвищого ступеня порівняння най-, як-, що- (найздібніший, якнайкращий); 4) числівники, що закінчуються на -сотий, -тисячний -мільйонний, -мільярдний (восьмитисячний, трьохмільйонний); 5) прислівники із суфіксами -о, -е, (-є), -й, -ки, -у, (ю),-а, (я), -і (повсюди, наяву, спідлоба, мимоволі); 5) прості, складні і складені сполучники (бо, зате, для того щоб); 6) складні слова (суспільне корисний, складносурядний).

VІІІ. Для орфограми-риски — кінець рядка.

З'ясування назви орфограми

Вибір правильного написання із кількох можливих за¬лежить від уміння учнів співвідносити теоретичні поло¬ження з фактами письма. Відредагувавши словесний матеріал на рівні внутрішнього мовлення, школярі повинні встановити назву орфограми, щоб безпомилко¬во застосувати необхідне правило.

За нашими підрахунками в 5-7 класах загальноосвітньої школи учні вивчають 81 орфограму, переважна більшість з яких — буквені (72%),небуквені становлять 28% від загаль¬ної кількості.

Назви буквених орфограм:

• «М'який знак після д, т, з, с, ц, л, н, дз, якими закінчується склад»: вільний, відповідь, учитель;

«Букви е, и, написання яких перевіряється»: вечірній, бо вечір; широкий, бо ширший;

• «Буква о, написання якої перевіряється»: голубка, бо голуб; козубець, бо козуб;

«Букви е, и, написання яких не перевіряється»: ме¬даль, кишеня;

• «Буква о, що не перевіряється наголосом»: поганий, гончар;

• «е, о після ж, ч, ш, щ»: шерсть, бджола;

• «Букви, що означають звуки, які уподібнюються»: кігті, молотьба;

• «Букви о, е, і в коренях іменників»: гір-гора, хміль-хмелю, річ-речі;

• «Букви а, о на позначення ненаголошених голосних в іменниках, прикметниках»: галявина, багатий, але: сол¬дат, монастир;

• «Подвоєні букви у коренях слів»: обличчя, рілля і т. ін.

Назви небуквених орфограм:

• «Апостроф»: пам'ять, бур'ян, але: медвяний, свят¬ковий;

• «Перенос слів»: під'-їзд, ;

• «Написання разом і через дефіс складних іменників, складноскорочених слів»: зорепад, атомохід, півгривні, пів-Європи, загс;