Основні дидактичні системи
Все це кардинально змiнює функцiї навчального проце¬су, основними серед яких стають виховна, розвивальна i са¬мовдосконалення, а не освiтня, як у традицiйнiй системi. В такому розумiннi освіта справдi гуманiзується, бо вонавсебiчно сприятиме збереженню та розвитку екологiї люди¬ни, допомагатиме її iнтелектуальному, духовному й фiзич¬ному збагаченню, не насильницькiй соцiалiзацiї в умовах навчально-пiзнавальної дiяльностi.
Це автоматично вимагає cуттєвої кopeкції змicту освiти та шляхiв i методiв її реалiзацiї. 3мiстовuй компонент навчального процесу має охоплювати, з одного боку, все те, що потрiбно учневi для формування i розвитку особистостi, а з iншого - для формування особистостi професіонала. З цїєю метою пропонують у змiст освiти вводити аксiоло¬гiчний, когнiтивний, дiяльнiсно-творчий i особистісний компоненти. Тут останнiй компонент є системотвiрним, а не когнiтивним, як у традицiйному навчаннi.
Пiд час конструювання i реалiзацiї навчального процесу виявляється суб'єктний досвiд кожного учня, його соцiалiзацiя в умовах освiтньо-виховних систем, бо «в ме¬жах особистiсного пiдходу суттєво змiнюються орiєнтири, за якими вiдбувається життя людини та її взаємодiя з соцiальним середовищем i професiйними подiями. Саме дiяльнicть стає засобом розвитку людини, а якщо вона не забезпечує цього розвитку, не задовольняє потреб людини, вона повинна прагнути її змiнити». Цього можна досягти тiльки шляхом упровадження в навчальний процес нової педагогічної технологiї, в основі якої - розумiння, актив¬ний дiалог, самоуправлiння, взаєморозумiння, якi передба¬чають суб'єкт-суб'єктнi взаємини мiж педагогами та учня¬ми. Наприклад, розумiння передусiм передбачає спiлкуван¬ня, спiвпрацю, рівніcть позицiй, емпатiю. Тому Е. В. Бонда¬ревська ключовими словами особистicно орієнтованого навчання обгрунтовано вважає допомогу і підтримку .
Отже, обгрунтоване використання основних iдей i реко¬мендацiй особистicно орієнтованого навчання з урахуван¬ням особливостей i змicту сучасного етапу формування нацiональної системи освiти, характеру майбутньої про¬фесiйної дiяльностi учнiв сприятиме вихованню духовно ба¬гатої, нацiонально свiдомої особистостi українського грома¬дянина, суб'єкта повноцiнної суспiльної життєдiяльностi.
Сучаснi зарубiжнi дuдактuчнi концепції.
У зарубiжнiй педагогiцi, особливо в Захiднiй Європi, США, Японiї, висунуто низку концепцiй навчання, якi сут¬тєво вiдрiзняються вiд вищенаведених. Їх можна розподiли¬ти на двi великi групи. До першої вiдносять технократuчнi концепції, в основі яких лежить принцип модифiкацiї по¬ведiнки людини в необхiдному напрямi. Один iз заснов¬никiв цієї концепції - Б. Cкіннеp - орiєнтується на бiхевiоризм, де особистicть розумiється за формулою «сти¬мул - реакцiя». Прихильники цієї концепцiї намагаються виховувати особистicть на рацiональнiй науковiй основі i, вiдповiдно, технологiзувати формування знань, навичок i вмінь.
Технократичнiй педагогiцi (iмперативнiй i «жорсткiй») протистоїть iнша група, що має лiберально-гуманiстuчну спрямованiсть. Найпопулярнiша серед них - гуманiстична педагогiка, яку обгрунтували в 50-60-х раках американсь¬кий психолог Альбрахам Маслоу (1908-1970), а такожА. Комбс, Є. Коллi, К. Роджерс. Вона базується на гу¬манicтичнiй психологiї, основними поняттями якої є «само¬актуалiзацiя особистостi», «особисте зростання», «розвит¬кова допомога». Найважливiше тут - увага до особистостi, органiзацiя учiння як зацiкавленої самостiйної дiяльностi учня.Одним iз лiдерiв гуманicтичного напряму Карлом Род¬жерсом (1902-1987) було висунуто кардинальний принцип органiзацiї освiти - дбайливе ставлення до особистісного «Я» кожного учня. Тiльки розумiння й прийняття педагогом учня таким, яким він є, без авторитарного тиску з метою кардинально його змiнити, робить процес формування «Я»особистостi результативним. Вiдбувається зближення «Я» реального i «Я» iдеального - тобто такого, яким xотiв би стати учень з огляду на панiвнi соцiальнi цінностi й норми. Свої педагогiчнi погляди він виклав у книзi «Свобода навча¬тися: чим може стати освіта» (1969). Його iдеї нинi мають багатьох прихильникiв серед педагогiв. «Педагогiка нена¬сильства передбачає гуманicтичний пiдхiд до виховання й освiти... Це означає визнання особистостi, яка розви¬вається, вищою соцiальною i педагогiчною цiннicтю, пова¬гу до самобутностi й унiкальностi кожної дитини, створен¬ня умов для цiлеспрямованого розвитку та саморозвитку ви¬хованця як суб'єкта дiяльностi, як особистостi й творчої iндивiдуальностi» .
3 метою подолання недолiкiв вишенаведених концепцiй навчання створюються альтернатuвнi дuдактuчнi системи.Найпопулярнiшi серед них вальдорфська педагогiка i педагoгiкa Петерсона.
Вальдорфську педагогiку, в основу якої покладено антропософiю, заснував на початку хх столiття Рудольф Штай¬нер (1861-1925). Вiн уважав духовну й моральну пiдготовку учнiв до життя головною метою виховання. Вальдорфська педагогiка - це «сукупнiсть методiв i прийомiв виховання i навчання, яка грунтується на антропософськiй інтерпретації розвитку людини як цiлicної взаємодiї тiлесних, душевних i духовних факторiв». А «в концептуальнiй основі та практичнiй дiяльностi Штайнер-школи органiчно поєднують принципи гуманiзацiї та гyманiтаризацiї освiти з принци¬пом соцiальної спрямованостi виховання».