Проблема навчання обдарованих дітей. Неуспішність учнів і шляхи її подолання

Закон України «Про освіту» передбачає, що для розвит¬ку здібностей, обдарувань і таланту створюються профіль¬ні класи (з поглибленим вивченням окремих предметів або початкової допрофесійної підготовки), спеціалізовані шко¬ли, гімназії, ліцеї, колегіуми, а також різні типи навчаль¬но-виховних колективів, об'єднань. Найбільш обдарованим дітям держава надає підтримку і заохочує (стипендії, на¬правлення на навчання і стажування до провідних вітчиз¬няних і зарубіжних освітніх, культурних центрів).

Важлива роль у підтримці інтелектуально здібної ди¬тини, здатної до наукової творчості, належить Малій академії наук України. У 27 її територіальних відділеннях навчається до ЗО тисяч учнів шкіл та профтехучилищ. Працюють з ними учені з більш як 35 вищих закладів ос¬віти та наукових установ НАН України.

Цікавою є зарубіжна практика роботи з обдарованими дітьми. В школах Англії надають великого значення ро¬боті з ними. Передусім цьому сприяє жорстка диференціа¬ція навчання і селекція, раннє виявлення обдарованості; надання допомоги сім'ям з низьким рівнем доходів для оп¬лати навчання дітей у приватних школах з тим, щоб до¬помогти обдарованим дітям з робітничого середовища здо¬бути найкращу освіту; створення гомогенних груп, в яких є змога ефективніше організувати навчання обдарованих; індивідуальний підхід у навчанні, гнучкість навчального розкладу; створення міжшкільних спеціальних курсів для обдарованих дітей; прискорене засвоєння курсу школи чи окремих курсів; використання найсучасніших технічних засобів у навчальному процесі, насамперед комп'ютерів, дослідницького та проблемного методів навчання, а також методу проектів, що самостійно розробляються, організа¬ція конкурсів та олімпіад.

У СІЛА для дітей з особливими здібностями існує при¬скорене навчання, програма якого передбачає дострокове завершення шкільного навчання. Обдарованій дитині мо¬жуть дозволити почати навчатися в школі раніше. В її сті¬нах створюють умови для засвоєння нею програми швид¬ше, ніж це під силу учням із середніми здібностями. Мож¬ливе дострокове переведення із класу в клас. У роботі з та¬кими дітьми практикують швидкий темп навчання з окремих дисциплін, створення спеціальних груп приско¬реного навчання, складання тестів з окремих дисциплін екстерном. Використовуються програмоване та індивідуа¬лізоване навчання і комп'ютер.

Неуспішність учнів і шляхи її подолання

Проблему неуспішності в навчанні школярів ґрунтов¬но досліджували відомі вчені Ю. Бабанський, В. Цетлін, М. Мурачковський. За їхніми даними, контингент учнів, які відчувають труднощі в навчанні, становить приблиз¬но 12,5 % від усієї кількості учнів, що значною мірою уск¬ладнює роботу вчителя.

У психолого-педагогічній літературі вживаються два поняття, які характеризують це явище: неуспішність і від¬ставання. В. Цетлін дає таке їх визначення.

Неуспішність — невідповідність підготовки учнів вимогам змісту освіти, фіксована через певний період навчання (вивчення розді¬лу, в кінці чверті, півріччя).

Відставання — невиконання вимог (або однієї з них) на одному з проміжних етапів того відрізка навчального процесу, який є тим¬часовою межею для визначення успішності.

Неуспішність і відставання взаємопов'язані. Неуспіш¬ність — наслідок процесу відставання, в ній синтезовано окремі відставання.

Академік Ю. Бабанський причини неуспішності учнів вбачає у слабкому розвитку мислення — 27 %; низькому рівні навичок навчальної праці — 18, негативному став¬ленні до навчання — 14, негативному впливі сім'ї, одно¬літків — 13, великих прогалинах у знаннях — 11, слаб¬кому здоров'ї, втомлюваності — 9, слабкій волі, недисци¬плінованості — 8%.

Загалом причинами неуспішності можуть бути загаль¬не та глибоке відставання з багатьох предметів і за трива¬лий час, часткове або постійне відставання з кількох складних предметів, епізодичне відставання з одного або кількох навчальних предметів, яке можна подолати.В. Цетлін встановила ознаки неуспішності учня у нав¬чанні: а) не може пояснити, в чому складність завдання, намітити план його розв'язання самостійно, вказати, що нового отримано в результаті його розв'язання; б) не задає запитань щодо суті виучуваного, не робить спроб знайти правильну відповідь і не читає додаткової до підручника літератури; в) пасивний і відволікається в ті моменти уро¬ку, коли триває пошук, потрібні напруження думки, по¬долання труднощів; г) не реагує емоційно (міміка, жест) на успіхи і невдачі, не може оцінити свою роботу, не кон¬тролює себе; ґ) не може пояснити мету виконуваної ним вправи, сказати, на яке правило вона задана, не виконує вказівок правила, пропускає дії, плутає їх порядок, не мо¬же перевірити отриманий результат і хід роботи; д) не мо¬же відтворити визначення понять, формул, доведень, вик¬ласти систему понять, відійти від готового тексту; е) не ро¬зуміє тексту, побудованого на вивченій системі понять. Ця сукупність ознак відставання конкретизується стосовно навчальних предметів.