Суть і основні види контролю успішності учнів

Перед учнями, які не засвоїли матеріалу теми чи отри¬мали бали на початковому рівні, ставиться вимога обов'яз¬кового його доопрацювання; їм надається для цього необ¬хідна допомога, визначається термін повторної атестації. Учень має право на переатестацію також для підвищення атестаційного балу.

Підсумкове оцінювання здійснюється наприкінці се¬местру або навчального року. Підсумкова оцінка за се¬местр виставляється за результатами тематичного оці¬нювання, а за рік — на основі семестрових оцінок.

Змістом перевірки рівня навчальних досягнень учня має бути не тільки виявлення суми засвоєних знань, умінь та навичок, а й сформованості й компетенції, тобто загаль¬ної здатності, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, набутих завдяки навчанню.

Основними групами компетенцій, яких потребує сучас¬не життя, є:

— соціальні, пов'язані з готовністю брати на себе від¬повідальність, бути активним у прийнятті рішень, у суспільному житті, у врегулюванні конфліктів ненасильниць¬ким шляхом, у функціонуванні і розвитку демократичних інститутів суспільства;

— полікультурні — стосуються розуміння несхожості людей, взаємоповаги до їхньої мови, релігії, культури тощо;

— комунікативні — передбачають опанування важли¬вими у роботі і суспільному житті усним і писемним спілкуванням, оволодіння кількома мовами;

— інформаційні, зумовлені зростанням ролі інформа¬ції у сучасному суспільстві і передбачають оволодіння ін¬формаційними технлогіями, умінням здобувати, критич¬но осмислювати і використовувати різноманітну інфор¬мацію;

— саморозвитку та самоосвіти, пов'язані з потребою і готовністю постійно навчатися як у професійному відно¬шенні, так і в особистому та суспільному житті;

— компетенції, що реалізується у прагнені і здатності до раціональної продуктивної, творчої діяльності.

Ефективність контролю залежить від його організації: часу проведення контрольних занять, їх частоти й послі¬довності; характеру й форм самостійної роботи учнів (ін¬дивідуальна, групова, фронтальна); використання дидак¬тичних і технічних засобів навчання; поєднання методів контролю і самоконтролю (усна, письмова, графічна, прак¬тична, тестова, програмована перевірка); фіксування й оформлення даних контролю процесу навчання.

Ефективність контролю забезпечується дотриманням певних вимог, серед яких:

Індивідуальний характер контролю успішності: вияв¬лення знань кожного учня, його успіхів чи невдач; знан¬ня рівня самостійності учня в пізнавальному процесі, ха¬рактеру труднощів, як він їх долає і якої допомоги потре¬бує; особлива увага до учнів з фізичними вадами; вміле формулювання запитань, використання додаткових запи¬тань під час опитування слабших учнів та ін.

Систематичність контролю: привчання учнів система¬тично виконувати уроки, створення в класі відповідного морально-психологічного клімату, коли «не знати — со¬ромно»; систематичне опитування за допомогою самостій¬них міні-завдань; розробка системи опитування, за якої оцінки виставляють і учням, які доповнювали відповіді ін¬ших, були активними на уроці; приділення особливої ува¬ги слабшим учням, спонукання їх до пізнавальної діяль¬ності на всіх етапах уроку.

Відсутність системи в опитуванні учнів призводить до того, що вони вчать матеріал тільки тоді, коли відчувають, що їх можуть викликати, і намагаються визначити напе¬ред, коли і з якого предмета будуть опитувати. Щоб запо¬бігти цьому, учитель повинен добре продумати систему опитування.

Достатня кількість даних для оцінки: при виставлен¬ні оцінки враховуються насамперед відповіді учня на по¬ставлені запитання, а також його доповнення відповідей інших учнів на цьому й попередніх уроках.