Закономірності та принципи навчання

Принцип систематичності й послідовності навчання.

Зумовлений логікою науки й особливостями пізнавальної діяльності, яка відбувається відповідно до вікових законо¬мірностей розвитку дітей. Передбачає системність у роботі вчителя (постійну роботу над собою, опору на пройдене при вивченні нового матеріалу, розгляд нового матеріалу частинами, фіксування уваги учнів на вузлових питаннях, продумування системи уроків, здійснення внутріпредметних і міжпредметних зв'язків), а також системність у ро¬боті учнів (систематичне відвідування школи, виконання домашніх завдань, уважність на уроках, порядок у вико¬нанні домашніх завдань, час виконання завдань, система¬тичне повторення навчального матеріалу).

Принцип доступності навчання. Навчання успішне, ефективне за умови, що його зміст, форми і методи відпо¬відають віковим особливостям учнів, їх розумовим мож¬ливостям. Наголошуючи на важливості дотримання цьо¬го принципу, К. Ушинський зазначав, що тільки система дає нам цілковиту владу над нашими знаннями. Голова, наповнена безсистемними знаннями, на його думку, подіб¬на до комори, в якій немає порядку, і сам господар не мо¬же відшукати потрібну річ. Голова, в якій лише система без знань, подібна до крамниці, в якій на всіх ящиках є написи, а в самих ящиках порожньо1. Реалізація цього принципу передбачає: врахування рівня розвитку учнів; індивідуальних, вікових особливостей; дотримання пра¬вил: від простого — до складного, від відомого — до неві¬домого, від близького — до далекого.

Суть доступності полягає в тому, щоб діти сприймали і розуміли пояснюваний матеріал. Доступно організувати навчання означає звертатися до найвищої межі можливо¬стей учнів з метою постійного підвищення цих можливо¬стей. Водночас цю найвищу межу не можна переступати, оскільки в такому разі чимало у змісті навчання стане не¬зрозумілим.Я.-А. Коменський обґрунтував правила, які забезпечу¬ють доступність навчання: починати його слід своєчасно, поки не зіпсувався розум; воно можливе за належної під¬готовленості розуму; у процесі навчання необхідно просу¬ватися від загального до часткового, від легкого до важчого; неперевантаженість навчальним матеріалом; рухати¬ся вперед непоспішаючи; не нав'язувати того, що не від¬повідає віку й методу навчання; усе повинно передавати¬ся через зовнішні чуття.

Принцип зв'язку навчання з життям. В його основі — об'єктивні зв'язки між наукою і виробництвом, теорією і практикою. Теоретичні знання (загальноосвітні, політех¬нічні, спеціальні) є основою сучасної продуктивної праці, яка конкретизує їх, сприяє міцному, свідомому засвоєнню. Реалізацію цього принципу забезпечують: використання на уроках життєвого досвіду учнів; застосування набутих знань у практичній діяльності; розкриття практичної зна¬чимості знань; використання в процесі навчання краєзнав¬чого матеріалу; безпосередня участь школярів у громадсь¬кому житті.

Наголошуючи на важливості поєднання навчання з життям, Коменський вважав, що учень легше засвоює нав¬чальний матеріал, якщо йому показати, яку користь має те, що вивчається, в повсякденному житті. Він пропону¬вав дотримуватися цього правила і в граматиці, і в діалек¬тиці, і в математиці, і в фізиці.

Принцип свідомості й активності учнів у навчанні. Цей принцип є провідним, тому що визначає головне спря¬мування пізнавальної діяльності учнів і керування нею. Він випливає з мети і завдань національної школи, а та¬кож з особливостей процесу навчання, які передбачають осмислений і творчий підхід до опанування знань. Свідо¬мому засвоєнню знань сприяють: роз'яснення мети і зав¬дань навчального предмета, значення його для вирішення життєвих проблем, для перспектив самого учня; викори¬стання у процесі навчання мислительних операцій (аналі¬зу, синтезу, узагальнення, індукції, дедукції); позитивні емоції; позитивні мотиви навчання; раціональні прийоми роботи на уроці; критичний підхід у процесі викладання матеріалу та його засвоєння; належний контроль і само¬контроль. Свідомість у навчанні забезпечується високим рівнем активності учнів. Активізації пізнавальної діяль¬ності сприяють: позитивне ставлення до навчання, інтерес до навчального матеріалу; позитивні емоції, викликані навчальною діяльністю; тісний зв'язок навчання з жит¬тям, що актуалізує значення наукових знань; єдність інтелектуальної та мовленнєвої діяльності учнів; взаєморозуміння між учителем І учнями; використання на прак¬тиці засвоєного матеріалу, умінь і навичок; систематичне повторення засвоєних знань; варіантність та диференціа¬ція вправ; робота щодо засвоєння важкого матеріалу дос¬тупними методами; використання знань для узагальнення інтелектуальних умінь при розв'язанні конкретних зав¬дань; проблемне навчання; диференціювання матеріалу відповідно до навчальних можливостей учнів; використан¬ня сучасних технічних засобів навчання; уміння вчителя враховувати психічний стан учнів і стадії їх психічного розвитку.

Принцип наочності в навчанні. Обґрунтований у XVII ст. Я.-А. Коменським у праці «Велика дидактика». Учений сформулював «золоте правило» дидактики: «...все, що тільки можна, подавати для сприймання відчуттями, а саме: видиме — для сприймання зором, чутне — слухом, запахи — нюхом, смакове — смаком, доступне дотику — через дотик. Якщо якісь предмети одразу можна сприйма¬ти кількома відчуттями, нехай вони одразу охоплюються кількома відчуттями...».