Українська освітньо-виховна система в світлі ідей Г.Ващенка
Г. Ващенко пропонує прийняти таку структуру для системи освіти у вільній Україні.
1. Переддошкільне і дошкільне виховання: материнський догляд або ясла (до трьох років), дитячий садок (від трьох до шести років).
2. Початкова школа (від шести до 14 років).
3. Середня школа: класична гімназія, реальна школа, середні технічні школи, учительська семінарія, середня агрономічна школа, середня медична школа (від 14 до 18 років).
4. Висока школа: університет, високі технічні школи, педаго¬гічний інститут, академія мистецтв, консерваторія, військова ака¬демія (від 18 до 22—23 років).
5. Позашкільна освіта.
6. Науково-дослідні установи: академія наук, академія педа¬гогічних наук.
Уважний аналіз створеної Г.Г. Ващенком структури систе¬ми освіти у вільній Україні свідчить, що вона в цілому, з ураху¬ванням стану тогочасної відбудови державності, задовольняла б всі потреби державотворення.
Професор Г.Г. Ващенко у своїх працях багато уваги приділяв проблемам виховного ідеалу як меті виховання. В основу ви¬ховного ідеалу він поклав загальнолюдські та національні цін¬ності, моральні закони творення добра і боротьби зі злом, за побу¬дову справедливого ладу, виплеканого на любові та красі.
Ці моральні цінності Г.Г. Ващенко виводить з християнської віри і релігії.
Така спільність, за переконаннями Г. Ващенка, веде людину до виконання.подвійної високої мети: служіння Богові й своїй нації. Причому служіння Богові професор Г. Ващенко стверджує як служіння абсолютній Правді, Красі, Справедливості й Любові, а нації як реальній земній спільноті, в якій ці абсолютні вар¬тості мають знайти своє втілення.
У підручнику для педагогів, виховників, молоді і батьків "Ви¬ховний ідеал" професор Г.Г. Ващенко характеризує різноманітні виховні ідеали, зокрема глибоко аналізує ідеал більшовицький, ідеал націонал-соціалістичного виховання, показує знак рівності між ними як породженням тоталітарних систем.
Критика більшовицького виховного ідеалу Григорієм Ващен¬ком торкається головних тез класової боротьби і комуністичної моралі, які вимагають виховання певних рис характеру для втілен¬ня в життя. Це і є проявом безумовної вірності вченню марксиз-му-ленінізму на рівні свого роду релігії, що відзначалася ще більшим догматизмом і нетерпимістю до інших. Досить згада¬ти партійні чистки за різноманітні прояви самостійного мислен¬ня або ж ухили, що завершувалися арештами, засланнями, розстрі¬лами, позбавленням громадянських прав.Г. Ващенко ототожнює колишній російський і радянський патріотизм за своєю реакційною сутністю, адже фактично вихо¬вувалась любов до імперії (російської царської і радянської більшовицької). Обидва ідеали, що випливають із патріотизму російського та радянського, не мають суттєвої різниці, бо у своїй основі містять великодержавний шовінізм, зрощені на ньому і виплекані ним.
Інакше кажучи, радянський патріотизм передбачав (вима¬гав) безоглядну вірність (відданість) рішенням комуністичної партії, її ЦК, вождів, а це, як довела історія, найчастіше було спря¬мовано проти власного народу.
Розвінчуючи реакційну сутність більшовицького та націонал-соціалістичного ідеалів виховання, Г. Ващенко протиставляє їм український виховний ідеал. Зведений ним виховний ідеал українця ґрунтується на двох головних принципах: виховання людини на засадах християнської моралі та на здобутках духов¬ності українського народу. Власне ці принципи складалися упро¬довж століть і є традиційними в житті та побуті українського народу. Традиційними в українського народу є працелюбність, правдивість, жертовна любов до України, людяність, щиросердність І гостинність, вірність і відданість, оптимістичність, замилування до краси і мистецької творчості, до музики, співу, танців; вірність у коханні, статева стриманість і здоровий сімейний побут тощо. Ці риси є основою української ментальності.