Розвиток емоційних здібностей учня

Фраза закінчена квінтою може відображати також і політ метелика, який то рухає, то присідає на квітку; середня частина – втеча від погоні, а кода – пурхання та політ метелика, який визволився. Незмінним буде тільки бадьорий настрій, що створюється рухом і радісним закінченням.

Будь-які пояснення доцільні лише тоді, якщо вони викликають відповідне до змісту музики почуття; наприклад, не залежно від того, чи уявляємо собі, що дитина схопила метелика, чи те, що метелик втікає від погоні, - в нас буде почуття руху і веселого закінчення.Всі пояснення потрібно найчастіше пов’язувати із звучанням музики і ілюструвати на інструменті. Наприклад, коли ми роз’яснюємо зміст п’єси “За метеликом” В. Косенка і називаємо її рухливою, а в середній частині – збудженою, тоді спочатку переграємо першу фразу і показуємо, як в ній згруповані перші такти по парі (два такти), - і музика повторюється, в середній частині іде групування по три такти, - ми відчуваємо сильний такт і поступово слабші два наступні такти. Такий розподіл тактів в цій частині дає можливість виразніше відчути, що ритм іде восьмими, а не четвертними (що природно в темпі presto).

Щоб на уроці не складними поясненнями вміло навести учня на відчуття розвитку музики, потрібно чимало працювати вдома над аналізом твору, над вивченням всіх елементів фактури як засобу виразності музики. Найкращим методом буде максимальний показ при економії словесних пояснень.

З музичного матеріалу, який ми вибираємо для занять з учнем, слід окремо виділити п’єси танцювального характеру. В цих п’єсах поряд з поняттям змісту і форми можна розвивати почуття ритму та метру. Ритмічний рисунок і акцентуація мають бути насамперед засвоєні слухом, бо ці два моменти визначають назву танцю. Знайомимо учня з метром шляхом тактування. Прослухавши ряд танцювальних п’єс, учень повинен навчитися виділяти на слух ритм і акцентуацію акомпанементу. Розподіл акцентів відіграє велику роль у визначенні танцю (наприклад, вальс і мазурка мають метр ¾ , але в мазурці акценти позначаються на третій долі такту, а у вальсі – на першій).

Коли учень навчиться на слух встановлювати назву танцю, слід приступати до визначення характеру п’єси. Найбільш постійним є характер польки. Вона завжди буває жвавою та веселою. Вальс може бути як повільний, так і швидкий. Для порівняння можна заграти вальс П. Чайковського з “Дитячого альбому” і вальс В. Косенка із збірника “24 дитячі п’єси”. (приклад № 2, 3)

Від загального сприймання фактури ми добилися диференціації мелодії та супроводу, коли вивчали п’єси танцювального характеру. Тепер покажемо учневі, що акомпанемент може набрати значення мелодії і заграємо поліфонічну п’єсу з підголоском, а далі – мелодію підголоску. На прикладі канону показуємо, що ту ж саму мелодію можуть водночас співати два голоси і кожний вступає зі своїм співом по черзі. Пояснюємо, що такий стиль музичного письма називається поліфонією. Музичний матеріал найкраще вибирати із збірки поліфонічних п’єс за редакцією Ляховицької, де вміщено різноманітні як характером так і побудовою п’єси.

Якщо учень прослухавши пісню чи п’єсу, зможе розібратися в ній, коротко визначити зміну настроїв і характер закінчення, розглянути не складну форму, поділити п’єси на фрази, коли він помічає спосіб письма (поліфонія, голофонія) і деякі засоби виразності й робить це з зацікавленням, можна вважати, що робота з учнем дала добрі наслідки.

Технічні можливості учнів ІІІ – ІV класу ще досить обмежені, і його репертуар не може відповідати всім його душевним переживанням. Тому треба якнайбільше знайомити його з музичними творами різноманітного змісту, щоб він почав дивитися на життя нот крізь призму музики. Музика може збуджувати фантазію дитини, облагороджувати її почуття і сприяти формуванню певних рис характеру. Коли викладач вміло добере твори для свого учня, то може тим самим розвинути і загальний, і музичний світогляд. Для кращого розуміння твору виклад може дати учневі завдання прочитати відповідну художню літературу, чи подивитися картинки, скульптуру тощо. Ступінь музичного розвитку учня ІІІ – ІV класів ще не достатній для детального аналізу музичного твору. Учень може назвати елементи, якими виражені задум твору, і визначити який з них (мелодія, ритміка, гармоні тощо) є головним виразником настрою чи характером твору. Отже найкраще ознайомлення учня творами – показ цих творів. Наводимо приклад аналізу п’єси В. Косенка “Українська народна пісня” (приклад).№ 4

Характер пісні розповідний нагадує думи, настрій сумовитий.

Спосіб проробки: Виклад грає пісню і разом з учнем визначає її характер.

Вчитель пояснює, що дума – це пісня, яку співали кобзарі, граючи на бандурі. Викладач виясняє разом з учнем, що цей твір складається з двох частин – періодів, музичний матеріал повторюється з деякими змінами в другій частині (отже, це буде а – а1).Після цього виникає питання чи фактура багатоголосна, чи мелодія подається з акомпанементом. Викладач разом з учнем визначає, що пісня має вступ з двох тактів, який нагадує звучання бандури, а в третьому такті починається мелодія пісні. Визначаємо в якому голосі подана мелодія, як звучить супровід. Коли учень вміє уважно слухати, він почує підголосок в лівій руці. Тут треба пояснити, що таке поліфонічне письмо з підголоском наслідує народний стиль хорового співу. Наказавши учневі слухати чи є в п’єсі інші інструментальні епізоди, що імітують звучання бандури, викладач ще раз переграє її. Учень почує наприкінці п’єси таку саму музику, як в початкових тактах, а іноді помітить, що між першою і другою фразою є також мелодія, що нагадує награванням бандуру. Треба також встановити що пісня має діапазон однієї октави, написана в стилі народної пісні, а це наводить на думку про її розповідний характер і нагадує спів кобзаря. Можна порекомендувати учневі прочитати вірш Т.Г. Шевченка. “Перебендя” та подивитися в музеї твори де зображені кобзарі.