Розвиток емоційних здібностей учня
“Розвиток емоційних здібностей учня”.
Ставлення до мистецтва це – показник духовності людини. Тому з самого дитинства дітей потрібно вчити оволодівати духовним надбанням мистецтва, зокрема музичного, які є зосередженням емоцій1ного досвіду людства.
Музику справедливо називають мовою серця. Вона є одним з наймогутніших засобів спілкування і згуртування людей, утвердженням моральних ідеалів, формуванням естетичного ставлення до дійсності. Музика виховує культуру почуттів і є важливим засобом формуванням особистості.
Мистецтво - як форма відображення дійсності, поєднує в собі якості науково-поетичного мислення і образного бачення світу. Художні образи володіють певними особливостями, притаманними абстрактному мисленню і одночасно в конкретно-чуттєвій формі предметів і явищ.
Важлива умова гармонійного розвитку особливості – єдність формування емоційної та інтелектуальної сфер психіки дитини, єдність ефекту та інтелекту. Музичне формування – унікальний засіб формування цієї єдності тому, що вона має великий вплив не тільки на емоційний, але і пізнавальний розвиток дитини. Музика несе в собі великий світ ідей, думок, образів, а також море емоцій. Головною метою музичного виховання є закладання фундаменту музичної культури особистості, що досягається через виховання емоційної сфери.
Учні за період дитинства проходять довгий шлях свого розвитку. В галузі відчуттів і сприйняття розвиток іде від найпростішого розрізнення яскравих фарб, форм звуків до активного усвідомлення красивих, гармонійних сполучень, до диференціювання звуковисотних та ритмічних співвідношень у музиці, нюансів кольорової гами різноманітності форм, поетичного співзвуччя. Сприйняття музики як вид діяльності учнів являється одним із основних. Воно являє собою процес виникнення у слухачів музичного образу. Однією з найістотніших особливостей музичного образу програмної інструментальної музики є те, що він багатоскладовий. Він набуває вираженого значення завдяки єдності музичних і поза музичних компонентів. До останніх належить програма або назва твору програмної інструментальної музики.
Сприймання музики має свої специфічні особливості. Перша з них – емоційність.
Дитина, яка уважно слухає музичний твір не залишається байдужою. Під вплив прослуханого у неї виникають певні настрої і почуття. Друга – як відзначає відомий психолог Б. Теплов, музика – емоційне пізнання.
Якщо на перших уроках педагог домігся від учня загального охоплення змісту музики та півсвідомої, ще примітивної реакції на музику, то після цього він приступає до більш складної роботи – формування емоціональної вразливості дитини, як основи виконавського процесу. На початку можна вибрати пісні з текстом. Аналіз ведемо – від цілого до деталей.
Наприклад: пісня Лисички з дитячої опери М. Лисенка “Коза дереза”.
Спочатку читаємо словесні тексти, підкреслюємо, що лисиці весело. Граємо і співаємо пісню. Пояснюємо, що музика написана в швидкому темпі, подібно до бігу лисички. Встановлюємо, що характер музики жвавий. Пояснюємо, що музика ділиться на фрази, як мова на речення. Даємо учневі завдання повторювати в думці тексти, а музику слухати і дати знак, коли музику слухати і дати знак, коли закінчиться перша, а потім друга фраза.
Для підписання виразності музики можна програти ще акомпанемент. Багато цікавих і легких для аналізу творів можна знайти в збірниках народних пісень наприклад, народна пісня “Бігло, бігло козенятко льодком”. На початку неспокійний, пунктирний ритм в швидкому темпі імітує біг. Далі восьмі ноти з акцентами через рівні відрізку часу створюють враження навального тупоту ніг. Колискові “Котику сіренький”, “Ой люлю, люлю”, “Ой ну, коту, котечку”. Все це прекрасний матеріал для занять. Після роботи над піснями з текстом можна приступити до аналізу п’єс з програмними назвами.
Наприклад “За метеликом” В. Косенка, з альбому 24 дитячі п’єси
надзвичайно динамічною передає рух. Кожна фраза закінчується зупинкою на квінті (ніби спіймали), а потім виразна пауза (нема метелика). Далі п’єса розвивається дуже жваво та закінчується радісною кодою (“все ж піймали”).