Аналіз основних дидактичних концепцій.

-5-

можливість застосовувати їх на практиці; глибокі знання можливі лише за умови, що вони набуті в певній послідовності, систематизовані.

Викликає інтерес у дидактичному плані розробка ні¬мецьким педагогом Й. Гербартом проблеми виховуючого навчання, в процесі якого виникають різні інтереси учнів (емпіричний — до навколишнього світу, абстрактний — до причин речей і явищ буття, естетичний — до прекрасно¬го, симпатичний — до близьких, соціальний — до всіх лю¬дей, релігійний — до проблем релігії тощо).

Значний внесок у дидактику середини XIX ст. зробив видатний німецький педагог А. Дістервег, який розглядав навчальний процес як такий, що розвиває пізнавальні можливості учнів і сприяє формуванню в них самостійно¬сті та ініціативи. На його думку, здобуття учнями глибо¬ких знань можливе лише за умови вияву їх активності у процесі навчання. Завдання вчителя — вміло спонукати учня до пізнання, допомагати йому пізнавати істину, озброївши його методами пізнання явищ, процесів, фактів.

Вагому роль у розвитку дидактики XIX ст. відіграв ви¬датний російський педагог К. Ушинський. Процес навчан¬ня він поділяв на три логічні етапи: 1) чуттєве сприйман¬ня — вплив предметів зовнішнього світу на учня; перетво¬рення чуттєвого сприймання через свідомість на уявлен¬ня; 2) розумове пізнання — переробка уявлень через виявлення істотних ознак предметів, узагальнення, абст¬рагування на поняття; 3) ідейне пізнання — формування певного переконання, світогляду, який впливає на творчу діяльність людини.К. Ушинський висловив низку прогресивних думок щодо змісту освіти. Для сучасної школи цінною є вимога вивчення рідної мови і літератури, які мають бути провід¬ними у початковому навчанні. Особливе місце він відводив таким дидактичним принципам, як усвідомленість, систе¬матичність,

-6-

послідовність, наочність, міцність засвоєння знань. Створена ним дидактична система не втратила своєї актуальності й нині.

Предметом дидактики є:

1) визначення мети і завдань навчання, без чого не¬можливе повноцінне навчання;

2) окреслення змісту освіти відповідно до вимог сус¬пільства. Це дасть змогу підібрати науковий матеріал, який учні мають засвоїти, та певні практичні вміння і на¬вички, якими вони повинні оволодіти за час навчання в школі;

3) виявлення закономірностей процесу навчання на ос¬нові його аналізу, здійснення спеціальної пошуково-експе¬риментальної роботи;

4) обґрунтування принципів і правил навчання на ос¬нові виявлених закономірностей навчання;

5) вироблення організаційних форм, методів і прийо¬мів навчання. Дидактика покликана ознайомити вчителів зі способами і шляхами навчання учнів, за допомогою яких можна досягти цілей процесу навчання;

6) забезпечення навчально-матеріальної бази, засобів навчання, які може використовувати вчитель, щоб вико¬нати завдання процесу навчання.

Характерна риса предмета дидактики — та, що вона вивчає проблеми навчання тією мірою, якою має значен¬ня для всіх навчальних предметів разом. Дидактика абст¬рагується від особливостей методики викладання навчаль¬них предметів.

Особливості викладання окремих дисциплін є предме¬том їх методики. Дидактика співвідноситься з методикою, як теорія з практикою, а також як теорія з теорією, як дві взаємодіючі системи теоретичних знань у галузі педагогі¬ки. Але методика і дидактика мають спільний об'єкт нау¬кового дослідження — процес навчання. Методика виок¬ремлює в ньому специфічне

-7-