Батьківство і материнство.
Св. апостол Павло сказав: ”І ви, батьки, не роздражнюйте дітей своїх, а зрощуйте їх у науці і на поминанні Господньому та одягніться у всю зброю Божу, щоб ви могли встояти проти хитрощів диявола”(Ефесян 6,4)
А тепер поговоримо про матір.
Як Мати Божа прикрашає небо, як Церква заохочує до неба, так мати земська виховує для неба. Так, земна мати – це найдорожчий скарб на нашій грішній землі. На добрих і святих українських матерів небо і Церква, Батьківщина і родина дивляться також, як на найкращий скарб. Чому? Бо святі добрі матері приготують для неба святих добрих громадян. З якою гордістю дивимося на св. Августина. Дивує його жертовність, працьовитість та його святість. Чия то заслуга? Послухайте! Августин, єретик, ледащо, без найменшої моралі, був причиною, що його добра мати плакала 16 літ, молилася 16 літ, щоб її син навернувся на добру дорогу. Вкінці Бог змилувався над доброю святою матір’ю, бо її син стає приятелем Бога. Мати з радості плаче й дякує Богу, за ласку навернення її сина, але й син оплакує своє грішне життя і часто кличе: “Ти Господи, мене карай, січи, пали, лише збережи мене для щасливої вічності”.
Сьогодні Августин на високому становищі в небі, але не був би він там, коли б його мати не була його випросила для неба. Кажуть св. Отці, що св. Моніка два рази народила Августина: раз для цього життя, а другий - для вічного, два рази ставала матір’ю.
Св. Людвік король французький, все говорив, що свою святість і все, що лише добре мав чи робив, то все завдячував своїй матері.Наш народ гордиться такими велетнями духу, як св. Володимир, Шевченко, Шашкевич, митрополитом Шептицьким та іншими, але не забуваймо, що святі матері виховують дітей по-святому. Тому велика честь і пошана належить нашим матерям. Українські діти всі повинні бути в небі і так буде, як наше суспільство виховає собі святих, добрих матерів і батьків. Коли йдеться про християнські ідеали, то матері є найкращими провідниками, коли зважити, що світ зараз страдає від численних хворіб, то тільки матері в силі його відродити, бо матері мають найбільшу відвагу в найтяжчих терпіннях. Брак віри, брак любові, брак серця для нещасних, нужди ближніх, упадок моральний та озвіріння багатьох людей є власне тими найтяжчими ранами людства, а матері є тими найкращими лікарями, що навчилися тієї любові в Найсвятішої Матері Божої під хрестом Спасителя, коли то вона помагала терпіти своєму Найдорощому Синові, власне, за ті гріхи.
Кожна мати – це правдива мучениця на землі. Цей привілей мучеництва Господь Бог проголошує вже на перших сторінках СВ. Письма: “У болях родити будеш!”Її очі все купаються в сльозах, а серце часто набігає кров’ю. Вона весь час в терпіннях, чеканню. Без молитви, без Божої помочі вона не утримається на своїх силах і не дасть дітям виховання, бо її все тисне хрест. Чи ті руки матері. На яких спочиває тягар виховання дітей, можуть не підноситися до Бога, щоб її допомагав? Скільки потрібно світла для розуму, щоб виховати ту малу громадку для Бога, Церкви, Народу? А звідки світло приходить? Отже, знову потрібна молитва. А ми ж знаємо, що без Бога не до порога! О, так! Якщо згинаються коліна чиїсь до молитви, то мамині напевно і рано найскоріше і ввечері найпізніше мама клянчить перед Богом. О, Господи, хто годен збагнути зміст розмови мами з Богом і Матір’ю Божою? Що то вона не просить Бога для своїх дітей?
Так як ангели дбають про душі йому повірені, так і мати є таким ангелом. Одним найважнішим та найтяжчим обов’язком матері є виховання дітей. Що до душі, то мати повинна пам’ятати, що дитина не є її цілковитою власністю. Але також Божою. Вона називає ще когось” Отцем і Матір’ю”. Мати дала своїй дитині при Божій помочі тіло. Але Бог дав їй душу, яка призначена не для землі, але для неба. Дитина вже від тепер має починати пізнавати Бога, любити Бога і виконувати Його волю, бо як не навчиться Петрусь, то Петро вже ні! Це є основа при вихованні дітей. Так мати повинна виховувати своїх дітей, щоб вони могли колись оглядати Бога разом з нею.
Бог приймає ту молитву, яка пливе із глибини серця. Молімося всі один за одного, бо така воля Божа. Це є перший важливий чинник через який батьки можуть виховати своїх дітей добре, по-Божому навчаючи їх рівночасно любити і все, що рідне, добре і розумне. Бо молитися можемо на різні теми: за кусок хліба, за здоров’я рідних, за державу, за народ свій та за Церкву.
Другий важливий чинник у вихованні – це є послуг. “Ви, діти, слухняні своїм батькам, бо так годиться ” (Ефес. 6,1). Таке є нагадування св. Павла. І зараз таки говорить до батьків: “А батьки, - не дратуйте дітей своїх, а виховуйте їх в напоминанні й остереженні Божому!”.Значить, привчати дітей до послуху, до скромності, та у відмовленні собі багатьох речей. Святе Письмо говорить: ”Не пести дитини. Бо вона принесе тобі журу – клопіт. Не позволяй їй на все так довго, як довго вона є малою, а його норови, хиби не зноси.”(Іс. Сир. 30,11). Коли дитина зачинає бути впертою і не слухає родичів, їх розумних нагадувань і повчань, то мудра приповідка говорить: “Кораблі і діти провадиться з-заду”. А інша приповідка каже: “Люби дитину як душу, а тряси як грушу.” Краще щоб дитина плакала від батьків, ніж щоб вони плакали від неї у старості. Святе Письмо не є таким сентиментальним до дітей, як батьки та деякі поблажливі педагоги, які не позволяють покарати слушно дитину. “Глупота глибоко вкорінюється в серце хлопця” (Прип. 22,15), тому воно дає дуже добру раду: “Хто свого сина любить, уживає частіше прута, різки” (Іс. Сир. 30,1). “Карай свого сина, як довго надія триває “(Прип. 19,18). “Не будь скупою, не щади карати сина, бо караючи його патиком, рятуєш його від темряви “(Прип. 23,13). Послух – це найтрудніша чеснота, бо всі люди вже з народження мають неохоту і спротив до послуху. Послух – це жертва власної волі. Св. Боневентура каже, що послух –це від мучеництва, а навіть вершина мучеництва. До послуху ми є всі зобов’язані. Сам Христос дає нам найкращий приклад послуху (Лука 2,51), бо був підданий Марії і Йосифові. Через те. Що Ісус був підданим Йосифові, отже вищий нижчому, хотів Христос нам показати, що підвладний може бути ліпшим від настоятеля. “Христос був послушний Отцю Небесному аж до смерти хресної, Отче не моя , а Твоя воля нехай станеться.” Отже, слухняними мають бути діти своїм батькам. Через послух виконуємо волю Божу і доходимо до найвищої духовної досконалості. “Коли діти слухають батьків, підлеглі керівників, то слухаємо тоді швидше Бога, як людей”( Ефес 6,7). Послух є найкращим сторожем перед всіма поступками, а найперше проти гордості.