Батьківство і материнство.
Зараз наш народ переживає моральний, духовний упадок. Як ви думаєте, що може його урятувати?
Маніфестації, віча, резолюції, поліпшення заробітків? Це є потрібно, але це не врятує. Може врятувати лише відродження, скріплення і будування життя родинного на підвалинах Христових. Потребуємо батьків і матерів, але таких, яких бажає християнство. Мужчин є багато, але батьків мало, майже немає. Жінок є багато, але нема багато матерів.
Запитання для учнів. Якими мають бути християнські батько і мати?
Учні розказують про свої родини, батьків.
Епіграфом нашого уроку ми взяли слова із Святого Письма: ”Діти, слухайте у всьому батьків, бо це подобається Богові”, але тут же в цьому посланні св. Апостола Павла до Єфесян нагадує батькам: “Батьки, не дражніть дітей своїх, а виховуйте їх в на поминанні й остереженні Божому!” не лише діти, але й батьки мають добре зрозуміти четверту заповідь Божу. Виховання дитини – то є і хрест, і загадка. Гідність батьків за поняттям християнства рівна гідності священика. Бог для батьків встановив святу Тайну Подружжя. Немає святої Тайни для професорів, адвокатів та лікарів, але є для священників і батьків. Ці дві тайни є дуже важливі в житті людей.
Що значить бути батьком?Світ не знав ще царів, королів, але уже знав батьків. Це ми бачимо із заповідей Божих. Тут маємо лише три імені. Ім’я Бога, батька і матері. Кожного батька, каже Бог, маємо слухати. За це Бог дає своє благословення: ”Поважай батька твого й матір, щоб добре тобі було, і щоб був ти довголітен на землі.”(Ефес. 6,23). З цього бачимо, що непослух, не пошанування, потягає за собою також прокляття і кару Божу.
Коли мужчина стає батьком, то Бог кладе на його голову корону батьківської гідності. Бог отець – перша особа в Родині небесній, батько особа в родині земській.
Святе Письмо каже, що батько є головою родини. Не чоловік жінці, але жінка чоловікові присягає, що буде слухняною. Голова і серце – це дві найважливіші частини людського організму. І, власне, в родині голова є чоловік, а серце – мати. Батько, чоловік, як голова родини має своїм розумом керувати цілою родиною, а мати любов’ю серця має зігрівати ціле родинне гніздо. Якщо зла голова у чоловіка, то зле й його життя. Так само в родині. Де голова хвора, то нема ладу в родині. Але поговоримо про те, яким має бути батько і конкретно які в нас батьки.
Батько голова дому, але не як тиран, деспот, ні – він має керувати своєю сім’єю. Він має вирішальний голос у всіх справах, матеріальних та фінансових. Він є “президент” своєї малої “держави”, він є “головнокомандувач” своєї “малої армії”. Дбайливий добрий батько запопадливо дбає про виховання своїх дітей. Він проводить дітям молитви, разом з ними йде до святого Причастя, він дає добрий приклад християнського життя, заохочує їх до наук. Він часто хвалить дитину, коли вона заслуговує на це, але і рішучий, коли вона провинилася.
Розсудливий і дбайливий батько не забуває також про відпочинок дітей. Разом з ними займається спортом, іграми, відпочинком на природі. Добрий батько слідкує за кожним рухом дітей і кожну вільну хвилину присвячує для них, через що здобуває в дітей велику пошану й довіру. Розумний та люблячий батько слідкує яке товариство в його дитини, що дитина читає, які фільми і передачі дивиться, чим інтересується. Релігійний батько знає, що не тільки дочасне, але й вічне щастя його дітей залежить більшою мірою від нього.
Хочу привести приклад такого батька. В одній школі вчилися четверо дітей із однієї сім’ї. Діти були дуже виховані, чемні і роботящі. На загально шкільних батьківських зборах директор школи запитав батька цих дітей: “Прошу, скажіть, буть ласк, як ви так гарно виховали своїх дітей?”. “Дуже просто. Я ніколи не сказав своїм дітям. Ідіть, діти, зробіть те або інше. Я говорив до них: діти, завтра підемо робити це, в неділю підемо до церкви, ходімо обідати, ідімо вже спати, діти, за тиждень зачинається Великодня св. сповідь, підемо висповідатися, завтра перша п’ятниця до св. сповіді, а потім підемо у поле працювати, а сьогодні займемося прибиранням подвір’я. І так в моєму домі ніколи ніхто не опустив ані Служби Божої, ані молитви і все я був із моїми дітьми. Куди ішли вони, там був і я і навпаки, куди я йшов, брав їх з собою.” Нічого дивного, що такі діти є добрими, бо для них їх батько був найкращим учителем, прикладом, книжкою, з якої ті діти вчилися. Бо батько, що каже синові йти до церкви, але сам ніколи не ходить може часом почути ось: “Іди сину до Церкви.” “Не іду..” “То ти мене не слухаєш, а четверта заповідь Божа, що каже?” “Тату, а прошу мені сказати, що наказує третя заповідь Божа? Ви також маєте обов’язок слухати Бога, так як я Вас..” це недобрий батько.