Народні ігри та забави

Як вдягатись, мити, їсти,

І при людях чемно сісти.

Уклонитись, привітати,

І на “позір” струнко стати.

Крім того не дають нудитися, марнувати час. Бо коли не вмієш гратися, можна ненароком і шкоду зробити. Отак, як мій котик Мурчик. Сподобалась йому кулька на новорічній ялинці – він уже й тут. Став навшпиньки, торкає її лапкою... дзенькнула кулька об підлогу й розбилася – догрався!

Або ще інший випадок із Мурчиком. Одного разу пішли всі з дому, забувши сховати целофановий кульок, у якому зберігався великий клубок вовняних ниток для плетіння. Повернулися – а від кулька лише клаптики по підлозі розкидані. Увесь клубок розмотаний, обидві кімнати нитками засновані. Ото вже награвся!

А щоб із вами не трапилося подібних пригод ми зібрали і записали ці веселі ігри, які нікому не зашкодять. Знаходьте, які вам до вподоби і грайтесь.

А коли вас навіть всього двоє – не біда. Є доволі ігор, які можна вдвох затівати. І для великого гурту ігор стільки завгодно.

Була в лісі.

Дівчаткам, як ніжнішим та й таким, що їх злякати легше, ніж хлопчиків, пасує ця гра. Стають у парі одна навпроти другої.

Була в лісі?

Була.

Рубала дрова?

Рубала.

Бачила вовка?

Бачила.

А боялася його чи ні?

Ні.

Та котра питала, змахує хустиночкою перед очима другої.

До баби по сіль.

Двоє хлопців стають один навпроти одного. Хтось починає:

Підеш до баби по сіль?

Піду.