Народні ігри та забави

Мета: на прикладі українського фольклору показати, що піклування про здоров’я дітей завжди посідало чільне місце в житті українців; виховувати бажання грати в народні ігри та повагу до надбань українського народу, до мови, традицій та обрядів.

Дія відбувається на поляні

Діти під мелодію “Ой лопнув обруч” вибігають на поляну.

Гра “Сороки”.

А сорока білобока: че, че, че, че, че, че!

Проти сонця до віконця крекоче, крекоче.

Нумо ж , діти, рвати квіти, поки час, поки час!

Будуть гості, ще й не прості нині в нас, нині в нас!

При словах “Нумо ж діти, рвати квіти” і т.д. діти вдають, що збирають квіти. В чотирьох останніх тактах (із повторенням бігом, під ритм пісні наслідують руками лет сороки.)

Діти гостям дарують квіти.

Усі люблять гратися: ведмежата й вовченята, котики й собачки. Та чи не найбільше полюбляють гру дітки: хлопчики й дівчатка, чорняві та біляві, високі і низенькі, маленькі і не дуже...

“Як дитина бігає і грається, так її здоров’я усміхається” – стверджує прислів’я.

І так ведеться з давніх давен. Любили гратися і наші батьки, так само, як батьки наших батьків, тобто бабусі і дідусі. І навіть дідусі та бабусі наших дідусів та бабусів теж любили погратися. Усі вони вигадували різні ігри, навчалися одне в одного. Старші передавали меншим свої вигадки, а менші додавали щось своє, придумували свої забавки. Колективна творчість, напевно ф породила так багато ігор.

Наші батьки ще пам’ятали всі ці ігри без книжок, але на жаль, ми вже їх розгубили. А це ж так, як і рідна мова, пісні, обряди, також наш найдорогоцінніший скарб і його втратити не годиться. Адже гра – це не просто забавка, а водночас і весела школа життя.

В іграх закладена мудрість народна. Вони не лише розвиваються фантазією, кмітливість, спритність, а й вчать справедливості, чесності, знайомлять нас із давніми народними звичаями, уявленнями про світ.

Колись діти збиралися і гралися в різні ігри. А для цього вони знали багато забавок. Послухайте їх:

Ходить квочка коло кілочка,

Водить діточок одноліточок.

Печу, печу хлібчик

Дітям на обідчик.

Більшому – більший,

Меншому – менший,