Кодування товарів

Штриховий код спочатку створювався як засіб передачі інформації

вздовж товарного ланцюга: виробник – гуртовик – роздрібний продавець – покупець. На перших двох ділянках цього ланцюга штриховий код допомагає грамотно, кваліфіковано, якісно обслужити партію товару: знати, коли, кому, скільки, за якою ціною її було відвантажено; в підприємстві торгівлі – знати, який товар, за якою ціною в цей момент користується найбільшим попитом, куди звернутися за поповненням цього запасу тощо. Крім того, штрих-код полегшує інвентаризацію, облік, контроль, зберігання продукції. Якщо куплений товар виявився неякісним, звертаючись до продавця, покупець може легко встановити фірму-постачальника цього товару і пред’явити їй свої претензії. У разі, коли продавець не має необхідної інформації, він (або покупець) може звернутись з відповідним питанням до Національної Асоціації автоматичного кодування продукції, яка є в кожній країні-члені Міжнародної асоціації Європейської системи кодування.

Підприємства нашої держави почали використовувати кодування зовсім недавно. В Україні було розроблено Державну програму переходу на міжнародну систему обліку та статистики, створено Національну нумерувальну організацію «EAN - Україна», яка рішенням Європейської асоціації 30 жовтня 1994 року була прийнята до Асоціації товарної нумерації від України. З січня 1995 року на всі товари, що надходять у Європу, повинен наноситись штриховий код. Це є обов’язковою умовою постачання.

Використання штрихового коду разом з ЕОМ забезпечує оптимізацію таких процесів:

- виробникам – облік кількості виробленої продукції, її сортування і розміщення в складах за видами, найменуваннями, сортами; облік товарних запасів; формування товарних партій при виконанні замовлень;

- оптовим посередникам – приймання товарів за кількістю й асортиментом; облік і контроль товарних запасів на складах; відвантаження в дрібну торгівельну мережу;

- транспортним організаціям – швидке і безпомилкове приймання і відвантаження товарів;

- роздрібній торгівлі - приймання товарів за кількістю й асортиментом; оптимальне розміщення товарів у складі; облік і контроль товарних запасів у магазинах; контроль за збереженням товарів; забезпечення ритмічного поповнення запасів товарів у міру їх реалізації.

Саме тому об’єктом моєї роботи є штрихове кодування товарів.Метою є дослідження структури штрихових кодів, що мають найширше використання в світі, та особливостей системи штрихове кодування в Україні.

Методологічною основою роботи виступають підручники, стандарти.

При написанні курсової роботи були використані такі методи дослідження, як аналіз та дослідження літературних джерел, аналіз і синтез опрацьованої інформації, розробка власних висновків.

Структура роботи: робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, додатків та списку використаної літератури.

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ШТРИХОВОГО КОДУВАННЯ

Штрихове кодування – це система автоматичної ідентифікації об’єктів кодування. Необхідність впровадження штрихових кодів виникла у зв’язку з розвитком інформаційної технології, широким впровадженням ЕОМ у сферу виробництва і торгівлі. У результаті з’явилась можливість за рахунок автоматизованого обліку надходження, відвантаження і продажу товарів інтенсифікувати товарообіг і спростити документальне оформлення товарів на різних його етапах.

Перше згадування про штрихове кодування припадає на тридцяті роки – в Гарвардській школі бізнесу було захищено дисертацію на таку тему, а незабаром, після закінчення Другої світової війни отримано патент на штрихові коди. Але на практиці їх застосували лише в 60-х роках американські залізничники при виконанні чергової ідентифікації своїх вагонів. З розвитком мікропроцесорної техніки робота з кодами значно пришвидшилась, бо вже у 1973 році США прийняли Універсальний товарний код (UPC), придатний до використання як у промисловості, так і в торгівлі. В Європі в 1977 році під назвою Європейської системи кодування (EAN) утвердилась своя система кодування. Нині у світі існує немало інших кодів.