Кодування товарів

- ДСТУ 3144-95. Коди та кодування інформації. Штрихове кодування. Терміни та визначення.

- ДСТУ 3145-95. Коди та кодування інформації. Штрихове кодування. Загальні вимоги.

- ДСТУ 3146-95. Коди та кодування інформації. Штрихове кодування. Маркування об’єктів ідентифікації. Штрихові позначки EAN. Вимоги до побудови.

- ДСТУ 3147-95. Коди та кодування інформації. Штрихове кодування. Формат та розташування штрихових позначок EAN на тарі та упаковці товарної продукції. Загальні вимоги.

- ДСТУ 3148-95. Коди та кодування інформації. Штрихове кодування. Система електронного обміну документами та постачання продукції. Загальні вимоги.

- КНД 50-051-95. Коди та кодування інформації. Штрихове кодування. Вибір і застосування штрихових кодів. Основні положення.

- ДСТУ 3356-96. Коди та кодування інформації. Штрихове кодування. Маркування об’єктів ідентифікації. Порядок присвоєння, реєстрації, перегляду та скасування кодів EAN на продукцію.

- ДСТУ 3359-96. Коди та кодування інформації. Штрихове кодування. Маркування об’єктів ідентифікації. Якість друку комплектату позначок. Загальні технічні вимоги та методи контролю.

- ДСТУ 3775-98. Коди та кодування інформації. Штрихове кодування. Маркування об’єктів ідентифікації. Штрихові позначки UCC/EAN-128. Ідентифікатори застосування. Загальні вимоги.

- ДСТУ 3776-98. Коди та кодування інформації. Штрихове кодування. Маркування об’єктів ідентифікації. Код 128. Вимоги до побудови.

- ДСТУ 3614-97. (ISO/ІЕС 7810:1995). Картки ідентифікаційні. Фізичні характеристики.

- ДСТУ 3479-96. Апарати контрольно-касові електронні. Терміни та визначення.

Однак впровадження і розвиток в Україні штрихового кодування наштовхнулися на ряд проблем, які роблять деякі зазначені вище нормативні документи частково недієздатними. Державні стандарти України, чинні у сфері штрихового кодування, на сьогодні ще не враховують деяких положень міжнародних та регіональних (європейських) стандартів, які опубліковані після надання чинності українським стандартам. До таких положень і вимог належать, зокрема: нові поняття та їх назви (терміни) у сфері штрихового кодування, характеристика коду EAN-14, нові ідентифікаційні застосування і т. Ін.

Крім того, до переліку продукції, що підлягає обов’язковому кодуванню штриховими кодами, потрапляє й така, з якої зчитування штрихової позначки не передбачено жодним наявним в Україні технологічним процесом опрацювання цієї продукції (складування, дрібнооптова та роздрібна торгівля, подальше використання у виробництві як комплектату і т.д.). В Україні є недостатня кількість програмних продуктів, що забезпечують генерацію штрихових кодів у повній відповідності до національних стандартів, а також кваліфікованих кадрів, здатних забезпечити максимальну ефективність автоматизації та інформаційного забезпечення торгових процесів. Виробники не мають достатньої кількості технічних засобів (версифікаторів) для контролю якості нанесення штрихової позначки на етикетку та упаковку.

Виходячи з цих та інших аналогічних проблем, назріла необхідність перегляду чинних стандартів України зі штрихового кодування, розроблення нових стандартів та впровадження в Україні найновіших версій міжнародних і регіональних стандартів та Специфікацій EAN International. Вітчизняні виробники продукції вимагають внесення змін до стандартів на штрихові коди, щоб встановити вимоги, які б обмежували застосування штрих-кодів при ідентифікації тієї чи іншої продукції.

Як свідчить зарубіжний досвід, в багатьох країнах світу стандарти на продукцію розробляються з ініціативи товаровиробників, оскільки саме вони, перш за все, зацікавлені в конкуренто¬спроможності своєї продукції, її збуті, а отже, через стандарти – в її якості. А це, в свою чергу, підвищує імідж підприємства, збільшує кількість його клієнтів, що є запорукою його процвітання. Побачивши штриховий код на етикетці, споживачі виділяють товар з ряду однотипних, віддають йому перевагу. Тому недаремно в усьому світі штриховий код вважають візитною карткою товару.