СКЛАД ВИТРАТ ПІДРОЗДІЛ І ПОРЯДОК ЇХ ПЛАНУВАННЯ
ції, оперативно перераховувати планові витрати на фактичний обсяг продукції при оцінці діяльності підрозділів, аналізувати за¬лежність прибутку від операційної активності підприємства.У зарубіжній практиці поширений ще поділ витрат на основні та накладні. До основних відносять витрати, безпосередньо пов'язані з технологічним процесом. Це насамперед витрати на сировину, основні матеріали, зарплату виробничих робітників, тобто прямі витрати. Складом цих основних витрат в більшості випадків і обмежуються. Але є ще витрати, які за їх сутністю теж можна віднести до основних, однак цього не роблять для спро¬щення зазначеного поділу, бо вони належать до непрямих (витра¬ти на технологічний інструмент, електроенергію для приведення в дію машин і устаткування та ін.).
До накладних належать витрати на обслуговування виробни¬чого процесу й управління. Їх поділяють на виробничі та невиро¬бничі накладні витрати.
Виробничі накладні витрати — це витрати виробничих підроз¬ділів, які не мають безпосереднього зв'язку з виробничим процесом, а пов'язані лише з його обслуговуванням і створенням для нього необхідних умов (амортизаційні відрахування з вартості виробни¬чих основних фондів, орендна плата, утримання апарату управління підрозділу тощо). Як уже зазначалось, для спрощення цього поділу сюди відносять непрямі витрати виробничого призначення, які за своєю сутністю належать до основних. За звичним для наших під¬приємств поділом витрат за калькуляційним призначенням до на-кладних витрат цеху з деякими корективами можна віднести витра¬ти на експлуатацію машин і устаткування та витрати на організацію й управління виробництвом (загальновиробничі витрати).
До невиробничих накладних витрат належать витрати на утримання центрального апарату управління підприємством (ад¬міністративні витрати), загальнозаводську виробничу інфрастру¬ктуру, комерційні та деякі інші витрати. Приблизно їм відпові¬дають загальногосподарські та позавиробничі витрати за традиційною вітчизняною номенклатурою витрат. Згідно з таким поділом витрат собівартість продукції підрозділу рівня цеху на¬зивають виробничою собівартістю, яка містить основні (прямі) і виробничі накладні витрати. Ці термінологічні та класифікаційні особливості щодо витрат слід мати на увазі при роботі з зарубіж¬ною літературою. Вони враховуються також новими положення¬ми (стандартами) бухгалтерського обліку в Україні.
Склад витрат, що плануються підрозділу, залежить від специ¬фіки його діяльності й місця у структурі підприємства. Найбільш
повний і розгорнутий склад витрат властивий відносно самостій¬ним підрозділам, що випускають готову продукцію на ринок. Він наближається до складу витрат підприємства в цілому. Для під¬розділу рівня цеху цей склад обмежується цеховими прямими (основними) й непрямими (виробничими накладними) витратами. Виробничим дільницям і бригадам плануються, як правило, окремі елементи витрат, що залежать від їх роботи (витрати на
матеріали, енергію, інструмент та ін.).
План витрат у складі показників кошторису (собівартості про¬дукції) і планових калькуляцій виробів розробляється на основі Виробничої програми підрозділу і норм витрат ресурсів. Загальна схема цієї процедури показана на рис. 6.1. Для кращого сприй¬няття схема істотно спрощена, на ній не показано взаємозв'язків між підрозділами в процесі розроблення плану й особливо між основними і допоміжними структурними одиницями. Одним із проявів таких зв'язків є метод формування внутрішніх витрат,
Рис. 1. Загальна схема складання плану витрат підрозділу підприємства (цеху)
а саме напівфабрикатний і безнапівфабрикатний. У першому ви¬падку до складу витрат підрозділів входить вартість напівфабри¬катів і продукції, виготовленої іншими підрозділами підприємст¬ва. Такий порядок обов'язковий, коли між підрозділами існують справжні чи умовні ринкові відносини.
За безнапівфабрикатного методу, який найбільш поширений у вітчизняній промисловості, вартість напівфабрикатів власного виробництва не заноситься до собівартості продукції виробничих підрозділів. Їх передання за технологічним маршрутом контро¬люється системою не бухгалтерського, а оперативного обліку. У цьому випадку сума витрат основних виробничих підрозділів до¬рівнює витратам підприємства, оскільки внутрішній оборот тут не враховується.
При цьому треба мати на увазі, що вартість продукції і послуг допоміжних і обслуговуючих підрозділів завжди входить до собі¬вартості продукції основних підрозділів. Для цього здійснюється розподіл витрат допоміжних і обслуговуючих підрозділів між ос¬новними підрозділами пропорційно обсягу наданих ними послуг.