Проектно-конструкторська та технологічна підготовка виробництва

Найбiльше поширення одержали контрольнi графiки, побудова яких можлива на основi як якiсних, так i кiлькiсних параметрiв. При кiлькiсних параметрах оцiнка якостi документацiї виробляється за середньоарифметичним значениям показникiв їхнiх середньоквадратичних вiдхилень у вибiрках.

При використаннi якiсних параметрiв оцiнка виробляється за кiлькiстю дефектiв – уся документацiя, в залежностi вiд кiлькостi дефектiв у вибiрцi, роздiляється на групи якостi (придатнi, дефектнi).

Статистичнi методи приймального контролю також використовують результати вибiркового контролю i подiл усiєї вибiрки на дефектну i придатну документацiю.Данi методи дозволяють розрахувати рiвень браку в роботi при проектуваннi.

В даний час для оцiнки якостi робiт починають впроваджувати системи вiдеорозпiзнавання i комп’ютерний пошук. Використовуються системи за японським методом «Пока-Йоке», коли простi датчики попереджають оператора про те, що в наступний момент вiн може допуститися помилки.

2. Методи прогнозної оцiнки i контролю динамiки розвитку технiчних параметрiв виробу.

Сукупнiсть методiв дозволяє оцiновати i контролювати динамiку технiко-технологiчних параметрiв виробу, його надiйнiсть, вiдповiднiсть параметрам призначення, якiсть матерiалiв i комплектуючих виробiв, закладених у конструкцiю. В основi методiв лежить припущення, що, якщо в процесi розробки найважливiшi параметри виробу вiдповiдають технiчному завданню, то перерахованi вище складовi якостi виробу знаходяться на заданому рiвнi.

Найбiльше поширення одержали:

• методи статистичного моделювання (постановки експериментiв);

• методи залiкових (стендових) випробувань окремих агрегатiв i дослідних зразкiв;

• методи функцiонально-вартiсного аналiзу проектних рішень;

• методи iмiтаціного моделювання роботи дослiдних зразкiв на граничних режимах.

Ведучи розмову про якiсть проектованих продуктiв, варто помiтити, що кожен вирiб повинен вiдображати функцiональнi основнi i стимулюючi характеристики якостi. При цьому мова йде про тi якостi, якi визначаються споживачем. Потрiбно виходити з того, що покупець навряд чи буде говорити про багато показникiв якостi. Його цiкавлять не бiльше двох-трьох. Тому виникає проблема iнженерного втiлення якостi у виробi вiдповiдно до вимог покупцiв.

1.5. Вартiсний аналiз i вартiсний iнжинiринг

Для забезпечення найменшої вартостi при проектуваннi продукцiї застосовують функцiонально-вартiсний аналiз (Value Analysis/Value Engineering—VA/VE ), що складається з вартiсного i конструкторського аналізу.Цiль цього аналiзу полягає в спрощеннi продукції i технологiчного процесу, а основне завдання — у досягненнi еквiвалентних чи навiть бiльш високих показникiв досконалостi продукцiї з меншими витратами при забезпеченнi усiх функцiональних основних вимог, визначених споживачем. Аналiз VА/VЕ вирiшує це завдання, вiдшукуючи необов’язковi витрати i вiдмовляючись вiд них.

Теоретично, аналiз вартостi (VА) проводиться для продукції, що вже знаходиться у виробництвi, i використовується для оцiнки виконання технiчних умов продукцiї i вимог, зазначених у виробничiй документацї. Звичайно такий аналiз здiйснюється вiддiлами iз закупiвель матерiалiв у якостi одного зi способiв скорочення витрат. Що стосується аналiзу вартостi в процесi розробки продукту, то вiн виконується перед стадiєю виробництва i розглядається як метод, що дозволяє уникнути надлишкової вартостi. На практицi, однак, мiж двома цими видами аналiзу, застосовуваними до конкретної продукцiї iснує тiсний зв’язок. Це вiдбувається тому, що новi матерiали, технологiчнi процеси тощо, застосування яких випливає з аналiзу вартостi VА, вимагають проведення нового конструкторського аналiзу VЕ, викону ваного в рамках проектування. Аналiз VА/VЕ виконується, щоб одержати вiдповiдь на наступнi важливi питания.