РОЗПИС – ЯК СИМВОЛ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ
Митці з належною повагою і відповідальністю ставляться до таких замовлень. Переважають твори, які можна об'єднати під узагальненою назвою "Щасливе дитинство".
Українське монументально-декоративне мистецтво має великі здобутки, ще більше звершень у нього попереду.
І слід зробити все можливе, щоб ці звершення були гідними грандіозної відбудови нашої молодої України.
Всі діти в нашій країні мають широкі можливості для навчання, дозвілля і відпочинку.
Отже, перед архітекторами постають завдання: здійснити для дітей художньо-осмислене, образно насичене середовище, яке викликало б їх зацікавленість, створювало емоціонально-надихану атмосферу.
На сучасному етапі лише архітектурними засобами не можна вирішити це питання. Треба включати всі засоби художньої виразності і колір, і озеленення.
Сама структура нових типових учбово-виховних споруд - структура відкрита - передбачає умови для застосування тих чи інших елементів монументально-декоративного мистецтва і різноманітних варіантів включення його в архітектурно-просторове середовище. Воно має бути цілеспрямованим, строго співвіднесеним з багаточисленними функціями даних закладів. Але в даній ситуації мистецтво не можна розуміти як якийсь "момент", що доповнює учбовий процес, як ілюстрацію до учбового матеріалу. Його важливо розглядати з точки зору його вкладу в загальноосвітній і виховний процес, участі в спрямованості розвитку дітей, опосередкованого його впливу на них, що здійснюється через художній образ.
Мистецтво в шкільних і позашкільних закладах повинно стати для дітей джерелом пізнання життя, знайомити їх з оточуючою дійсністю, стимулювати формування їх інтересів, сприяти самовизначенню особистості. Воно покликане розкривати прекрасне в житті, пробуджувати відчуття краси, викликати яскраві естетичні переживання.
Повсякденне спілкування з мистецтвом сприяє розвитку уявлень і фантазії, збагаченню і поглибленню почуттів. Воно необхідне і як засіб виховання емоціональної чутливості і психологічної активності дітей. Монументально-декоративне мистецтво несе в собі величезний інформативний потенціал, здатність високого художнього узагальнення і багатопланового розкриття теми.
Архітектурно-художня практика кінця 70-х років свідчить про те, що монументально-декоративний живопис стає все більш змістовним, до деякої міри психологічним у порівнянні з гранично узагальненими образами попереднього десятиліття, прихильники яких доводили, що саме розвиток науково-технічної революції впливає безпосередньо на форму монументально-декоративних творів.
Спільна робота архітекторів і художників уже дала чимало хороших результатів. Сам ритм нашого життя буде підказувати все нові й нові форми взаємодії монументально-декоративного мистецтва і архітектури.
Завдання українського монументально-декоративного мистецтва - не втрачати зв'язків з реальною людиною. Адже його розвиток - це якоюсь мірою соціальне людинознавство. І якими б, навіть фантастичними, не були досягнення науково-технічної революції, органічно притаманний мистецтву гуманістичний пафос не буде втрачений, бо у нашій Україні все підкорено єдиній меті - для людини, в ім'я людини, в ім'я людяності.
Також ще потрібно відзначити те, що монументально-декоративне мистецтво являється носієм в місті таких функцій: ідейно-змістової, знако-інформаційної, орієнтаційної, декоративної.Приблизно біля VІ віку нашої ери, коли праукраїнські племена зайняли і почали господарювати на територіях свого постійного осідку, починається історія української культури і образотворчості. Зумовлена вродженою талановитістю українського племеного союзу і позитивним факторам сторонніх впливів, свої підйоми, зупинки і упадки вона завдячує значною мірою географічному розташуванню українських земель. Упродовж століть тут утворюються центри й шляхи, захисти і резервуари-заповідники для культурних цінностей. Провідну роль в поширенні культурних цінностей довелося відіграти західним і центральним українським землям - Галичині, Волині, Київщині, Чергінівщині. Український народ ще з часів княжої доби показав себе творчим і самобутнім, а рівночасно незвичайно чутливий на сторонні культурні впливи. Спочатку наша образотворчість розвивалася під впливом Сходу, причому арабський вплив на особливу увагу. Рівночасно з арабським чинила на нас вплив Візантія, яка прислуговувалась посередництвом Херсонеса. Вплив германської Скандинавії, очевидний з приходом "варягів" в Україну, оживив традиції готської спадщини.