РОЗПИС – ЯК СИМВОЛ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ
1.
Мірою того, як високо піднявся український народ у своєму культурному розвитку, які добув собі права до повного самостійного національного життя та творчої співпраці в гурті культурних народів світу, є його мова і література. Вони є першим мірилом культури народу. Коли вживаємо слова "мова і література", то розуміємо під ним не тільки збір усіх писемних пам'яток нашого народу, в яких він виявив свої духовні змагання, пориви до висот, свої радощі, смутки, терпіння, надії, почування, своє прагнення до краси, але також усі неписані вислови його уяви, почування і думки, що їх розсипав у казках, переказах, піснях, приповідках наш народ, зберіг у пам'яті та передав живим словом із покоління в покоління.
Мова - це своєрідний і невід'ємний символ буття народу, нації, її культури і утвердження серед культур інших народів. Література нації складається із двох окремих галузей творчості: письменства і усної народної творчості. Обидві вони розвиваються поруч себе рівнобічно. Стежки їхнього розвитку часом наближаються, часом сходяться, сплітаються, то знову розходяться - в міру того як сходяться чи розбігаються життєві змагання верхів громадянства та його найширших кіл.
Краса мови може проявлятися в різних видах та відтінках. Її красу і велич ми відчуваємо в музиці, народній творчості, образотворчому мистецтві. Саме образотворче мистецтво багатогранно і неодноразово відтворювало значення величі мови, показуючи одухотвореність поета чи письменника, сільського трударя, генетичну минувшину кобзаря чи запорізького козака.
Працюючи над ескізами розпису кабінету української мови, вважав за потрібне розмістити в центрі композицї книгу життя, книгу усіх книг Біблію. Свята книга християн стала і основним наріжним каменем у розвитку мови нашого народу. На розгорнутих сторінках Святої книги закомпоновано вислів "Спочатку було слово! Слово було Бог". Над книгою у верхній частині розпису дерево життя, як символ вічності, незнищенності людського роду. Дерево життя своїм корінням, своїми життєдайними соками живить покоління нації, дає ріст новим пагонам, які піднімаються до ще вищих висот загальнокультурного розвитку. З лівої сторони настінного розпису зображено фрагменти прадавніх печерних розписів, якими наші предки хотіли передавати наступним поколінням мовою графічних символів сцени полювання та тварин.
Тут також закомпоновано атрибутику і символіку давніх цивілізацій єгипетської, вавілонської, давньогрецької культур.
Що може бути більш важливим і потрібним, ніж професія вчителя, який покликаний розкрити здібності і обдарування кожної дитини, нести радість пізнання навколишнього світу, формувати перші вміння і прагнення робити маленькі відкриття, виховувати в наймолодших громадян любов до найдорожчого - України, рідної землі, свого роду.
Кожен вчитель повинен пам'ятати, що він є сівач доброго, розумного, вічного. Сучасна школа не може обійтися без учителя-художника, який би творчо ставився до навчально-виховної роботи. Який допоміг би учням прилучитися до живодайних народних джерел, відкрити молодим людям красу у звичному й буденному, виховати в них естетичне ставлення до навколишньої дійсності.
Скільки б років не працював учитель, труднощі в його роботі не зникають, лише змінюється їх характер. Адже педагогічна професія має безліч граней і ситуацій, які важко, а то й неможливо передбачити. Тому природньо, що нам випускникам у перші дні вчительського життя треба зберегти оптимістичний настрій і тоді не страшно буде лишатися віч-на-віч з класом.
Але треба пам'ятати: чим організованіший сам учитель, тим організованіші його вихованці.
Адже навчання - це особливий вид праці, яка привчає дітей до порядку, зосередженості.
Нам слід намагатися перетворити клас у справжню творчу майстерню.
Важливою умовою успішного навчання на уроках образотворчого мистецтва є достатня різноманітність наочності для фронтального та індивідуального використання. Попереду у нас тисячі різних уроків. Якими б вони не були: менш чи більш змістовними, цікавими чи не дуже, найважливіше, щоб не було таких, які б не давали дитині знань та умінь, не збудили її думку та уяву. А тому вчителю необхідно слід виділити головну мету уроку.