Глина – сировина керамічної промисловості, матеріал для виробництва художніх виробів та творів вжиткового мистецтва
-за вмістом крупнозернистих включень;
-за пластичністю;
-за механічною міцністю на згиб в сухому стані;
-за стікаємостю;
-за вмістом вільного кремнезему.
Показники за даною класифікувати встановлені Держстандартом 9169-75, який діє на даний час.
Визначення показників якості глинистої сировини повинно проводитись:
вогнетривкість – Держстандарт 4069-69;
вміст оксиду алюмінію (Al2O3) – Держстандарт 2642.1-71;
вміст хлор-іонів в водяні витяжці – Держстандарт 21216.7-75
вміст кальцію і магнію в водяній витяжці – Держстандарт 21216.6-75;
вміст сульфат-іонів в водяній витяжці – Держстандарт 21216.8-75;
вміст двоокису вуглецю – Держстандарт 21216.5-75;
мінеральний склад – Держстандарт 21216.10-75;
вміст тонко диспансерних фракцій – Держстандарт 21216.2-75;
вміст крупнозернистих домішок – Держстандарт 21216.4-75;
пластичність – Держстандарт 21216.1-75;
міцність – Держстандарт 19609.22-74;
спікаємість – Держстандарт 21216.9-75;
вміст вільного кремнію – Держстандарт 21216.3-75
2.1. Глина в природі
Глина в сухому стані – кусковий сипучий матеріал дуже різноманітний за своїм складом і властивостями мінеральних сумішей, які при замочені водою набирають пластичних властивостей, здатні формуватись, висихати та при випалюванні перетворюватися в щільний матеріал.
Глина утворюється внаслідок природного фізичного і хімічного вивітрювання польовошпатових гірських порід таких як граніт, абсид (вулканічне скло), туф, а також при розрушенні гнейсів.
Глини бувають первинні (еллювіальні) це ті що знаходяться на місці утворення, і вторинні, цебто перевідложені водними потоками та вітром. Воринні глини мають слоїсту будову пласту. Вторинні глини в процесі їх переносу водою чи вітром можуть втрачати певні складові частини або забруднюватись побічними домішками (мінералами) в різних кількостях. Що пояснює строкатість глин по зовнішньому виду, хімічному складу та технологічних властивостях в межах одного родовища.