Історичні особливості зародження та розвитку гуцульського різьблення та інкрустації
Цей видатний майстер народного мистецтва Гуцульщини - замислив по собі неповторні шедеври декоративно - ужиткового мистецтва не тільки на Гуцульщині, але й збагатив світову культурну класичними зразками українського образотворчого фольклору. Про нього хочеться розповісти значно більше, ніж написано дотепер.
Багато важливих сторінок із його життя і творчості залишились непоміченими або висвітлені однобічно і збіднено.
Крім цього, багато оригінальних робіт було втрачено або не збереглися. Водночас постає проблема синтезу 'ь мистецтвознавчому дослідженні гуцульських майстрів, які працювали та формували художню образність цього краю.
Але найбільше зацікавлення мистецтвознавців постає тут, на Гуцульщині, де зародилась своя школа свого багатого та , різноманітного мистецтва.
4. Зустрічаються публікації та статті про М. Мегединюка, але це дуже мала інформація що до майстра такого рівня. Про його творчість хотілобися знати трошки більше.Цінними дослідженнями про М.Мегединюка залишається праця В Шухевича, де записано унікальну зустріч автора з майстром.
Марко Мегединюк розповідає про себе відомому українському етнографові і дослідникові Гуцульщини XIX поч. XX ст. Володимирові Шухевичу так: "Я родивсі 1842 р. у РІЧЦІ. Тато мій Стефан, а мами Марія з роду Петрових з Брустур. Нас було сім братів: Федор, я (Марко), Гаврило, Іван, Микола, Юра і Петро. Мама любила мене дуже за се, шо я бавив мох братів. Вона .позволяла мені як я був ше маціцьким хлопцем робити малі топірці, ставити млинок й тощо.
Найбільше зрадів сі я, коли поставив малий млинець (млинок) та з хлопцями молов на ним сім'є, шом украв у мами. Але дід мій, Юрко, побивав мене дуже за мою роботу, якої я "непускавсі. Аби сперед діда сховати сі," поставив я "собі млинець горі на Буківци (частина громади с. Річки) у потоці Крисівка під Межиріками, де був малий гук по трьох ускоках (каскадах). Під першим ускоком бувковбур, єго вимила вода у такім місци, що не меж було туди зайти. Я продовбав собі у скалі Заступці сходи, дібрав'сі до ковбура і поставив млинець: коло него сидів я все нераз цілу днину. Дід мій зміркував, що я мав дес поставити млин і став мене підглідати, тай так дійшов аж до мого млинця, той зараз пустив сі ід ковбуреви, аби млин розкинути; ледви став коло ковбури, зсунолосі під ним каміне і він упав, щістє, що в ковбур, бо був би забив сі.
Я стояв з далеку, та дивився на се уже; жєль мені стало млинця тай діда, але я боєвсі его ратувати, аби мене не побив! Аж як обіцєв, що не ме бити і млина не розбере, я показав єму заступці, і він відрапавсі ними у гору: 3 того чєсу перестав мене мій дід бити. Мені було тогди вісім років. Але з того чєсу відривав мене мій тато від моїх забавок, хоть мені платили вже тогди за топірчики для дітей по 3-4 крони. Так було зо мнов аж до парубочих літ. Я пішов до бранки, та не здавсі; та тато мені все докучали за мою роботу топірців, які я робив на усу Гуцульщину. Аби збути сі, я оженивсі, як мав 27 літ з одиначков і пристав на єї грунт. Але і тут не було мені гаразду. Тесть пропивав усе, а я пішов роботами перший раз до Перемишля, відси на Кальварію, до Санока, до Унгвару, Сиготу, а відти через Чорногору перебравсі назад у село. Та не довго посидів я дома, згодив людей, що робили лижки (ложки) ялівцеві, набрав лижки на шкапє та з сим крамом пішов у Чернівці. А відти перебравсі на Угри: потому заходив я ще три рази з лижками на Угри, на послідок в 1877 році. Але дома не міг я довго всидіти пішов у Росію. Був у Проскуреві, а відси до Одеси, де сам робив швелі при залізній дорозі.
По 4 місцях вернув я додому і від тго чєсу невідходжу більше, хіба от що був з кардиналом у Римі та на виставі Празі, Львові.
Дітей у мене дасть Біг нема, маю своїх 14 моргів, 2 коровці і трохи дробет.
-Я дав нашому цісареві через пана (себто через мене - Шухєвича) сливовий хрест, за що дістав від пана цісаря 30 дукатів в золоті я їх ховаю, і одного не проміняв сме. "- Як скінчу нову хату ставити, зроблю такий віз, що сам буде їздити”, впевнив мене Марко, покінчивши сам свою автобіографію.
Домашні сімейні стосунки у Марка Мегединюка складалися дуже несприятливо і ускладнювали розвиток його природного мистецького обдарування. З раннього дитинства, з восьми років, він зростав у складних матеріальних умовах, а їх сім’я складалася з дев'яти осіб: батьки і семеро дітей - Федір, Марш, Гаврило, Іван, Микола, Юра і Петро. Щоб якось прогодувати таку сім’ю, батько Марка вимушений був з дитячих літ використовувати їх на різних нелегких роботах не тільки у своєму домашньому господарстві але й у наймах.