МИСТЕЦТВО РОСІЇ ХІV – ХVІІ ст
Найяскравішим зразком такого типу культових споруд в Вознесенська церква в Коломийському (1539).
Храм являє собою високу, звужену доверху двадцятивосьмиметрову вежу. Не тільки конструкція, а й плоскі пілястри, витягнуті вікна, стрільчасті арочки в простінках, кокошники із загостреними верхами.
У Вознесенській церкві немає вівтарної апсидії, інтер’єр її не був розписаний.
Наступний шедевр рос. архітектурури – церква ПОКРОВИ "нарові-собор" Василія Блаженного" (1555-1560) був задуманий і споруджений як пам'ятник на честь взяття рос. військами Казані. Авторами будівлі були рос. майстри Постник і Барма. Восьмикутна в плані, Покровська церква складається з дев'яти окремих, композиційно об'єднаних між собою об'ємів, які утворюють мальовничу пірамідальну групу із складним силуетом. Червоно-цегляна кладка споруди неначе вишивкою пожвавлена візерунками з білого каменю: площини грати прикрашені кокошниками різної величини і форми.
Мотиви сучасності чисто побутові елементи все частіше проникаю у такий вид станкового живопису, як ікона. Так у іконі поряд з традиційними святими стали з'являтися зображення царя, цариці.
Своєрідною історичною композицією є величезна за розмірами і сильно витягнута по горизонталі ікона середини ХVІ ст. “Церква-воінствуюча” створена на честь взяття Казані. Ідея уславлення величі й сили Московської держави, царя-переможця, що повертається з тріумфом, набуває тут символічного амгоричного вираження. Дуже детально виписана, ікона вже немає тієї мо¬нументальності, що властива ранньому іконопису. Призначена не для церкви а для царських палат.
В історії Росії період ХІV-ХVІІ ст. увійшов як надзвичайно склад¬ний і напружений.
Було скинуте ненавмисне монголо-татарське Іго, розпочалося об'єднання руських земель, що завершилося в ХVІ ст. утворенням могутньої цент¬ралізованої держави на чолі з Москвою, відбулося історичне возз’єднання України з Росією. Водночас тривала боротьба проти нових іноземних загарбників, зокрема з польсько-шведськими інтервентами. Дальше посилення фео¬дальної експлуатації викликало широкі народні повстання під кер1вництво^ Івана Болотникова і Степана Разіна. Всередині феодалізму поступово виз¬рівали елементи буржуазної суспільно-економічної формації.
Таким же складним і суперечливим був розвиток російського мистецтва цієї пори. Розквіт іконопису в першій половині ХV ст. (А.Рубльов) та монументального живопису другої половини цього століття (Діонісій), змінюється поступовим занепадом обох видів у ХVІ-ХVІІ ст. з’являться і набуває все більшого поширення "парсуна" - попередник російського портрета.
У ХVІ-ХVІІ ст. надзвичайно інтенсивно розвивається архітектура. Храм Василія Блаженного, церква в Коломенському, ансамбль в Кіжан, архітектурний комплекс Московського Кремля увійшли до скарбниці російсько¬го будівельного мистецтва як неповторні шедеври. У книжковій справі ефектний переворот зробив Іван Федоров – московський першодрукар, який у 1564 році випустив своє перше друковане видання - "АПОСТОЛ".
Найважливішим же досягненням названого періоду є те, що з колись розрізнених місцевих мистецьких шкіл поступово сформувалось єдине на¬ціональне російське мистецтво.
З усіх розрізнених земель Русі найменше від монголо-татарської навали постраждав Новгород.
У кінці ХІІІ - початку ХІV ст. це місто перетворилося на великий центр Північно-Західної Русі.
Розквіт Новгорода вплинув на розвиток мистецтва, насамперед архітектури. Характерним у цей період став одноглавий, невеликий, але просторими храм з однією апендою.
Класичним зразком подібної архітектури е церква Спаса Преображення на Ільїні (1374). Вона відзначається красою зовнішнього оформлення. Численні, асиметрично розташовані заглиблення в стінах у вигляді арочок, ніш, випуклих напівколонок, хрестів найрізноманітнішою форми створюють на поверхні фасадів мальовничу гру світла й тіні, що надає церкві наряд¬ного характеру.Інтенсивне будівництво приваблювало в Новгород не тільки архітекторів, але й живописців. Саме в Новгороді розкрився могутній талант Просавленого Феофана Грека, художника і філософа, який прибув із Візантії і знайшов на Русі свою другу Батьківщину Феофан Грек разом з новгородськими живописцями працював над розписами церкви СПАСА ПРЕОБРАЖЕННЯ на Ільіні. Живопис Феофана Грека, який зберігся тільки частково вражає оригінальністю й драматизмом образів, гостротою їх характеристик. У феофановських образах ми неначе бачимо відгомін тієї складної і багато¬страждальної дійсності, сповненої тривог і боротьби, свідком якої був художник.