МИСТЕЦТВО РОСІЇ ХІV – ХVІІ ст
Згодом Ікони розвиваються в особливий жанр середньовікової картини: це не тільки фігури та обличчя святих, а і сюжетні зображення подій євангельської історії,
Приблизно а ХІV ст. ікони об'єднують. А в загальну композицій - перегородку, яка відокремлює вівтар. ІКОНОПОСТАС – російський винахід, який не знала Візантія, ікони в іконостасі розміщувались в декілька горизонталь¬них ярусів, в центрі - де ісусний чин - фігура Христа на троні, по сторонам від нього ікони із фігурами Марії та святих.
ІКОНА - (від гр. еікоп - зображення, образ)- християнській релігії твір живопису, який е предметом культу, головним чином в країнах, де утвер¬дилась східна вітка християнства – православна (Візантія, Київська Русь, Болгарія і т.д.).
Ікону ще називають образом, так як зображення, яке створює на ній художник, являється згідно з вченням церкви, не відтворенням, а тільки символічним відображенням, а звідси умовним образом християнського свя¬того або якої-небудь сцени із Святого Письма.
Мистецтво написання ікон називають іконописанням. Сюжет і композиція ікони були підчинені строгим правилам церкви, колонам, які рівнялися до візантійських зразків.
Ікону писали на дерев'яній дошці, живопис виконувався поверх ґрунту ("левкаса") фарбами, так званою яєчною темперою, в яких порошок фарби-пігмент, зміщувався з жовтками курячого яйця.Зображення на іконі будується по особливих законах. Передусім в ній відсутня лінійна перспектива, декоративно трактується колір. На відміну від картини в іконі немає розгорнутої дії, іконописці прог¬нули до вираження довгочасного стану. Це пояснюється особливостями змісту середньовічного мистецтва і зв'язана з загальним світобачен¬ням того часу. Найталановитіших із художників-іконописців вміли в рамках строгої церковної регламентації створювати видатні твори, які володіють великою образною виразність, які несуть в собі, недивлячись на властиву їм умовність.
Російський "проторенесанс" так і не переріс в худ-й РЕНЕСАНЕ, подібний італійському. Останнім сроком була творчість ДІОНІСІЯ (ХV-ХVІ ст.)
ДІОНІСІЮ належать розписи стін церкви Ферапонтова монастиря в Білозерському краї. Монастир залишився одним Із найяскравіших пам'ят¬ників стародавнього Російського мистецтва.
ІКОНА "РОЗПЯ’ТТЯ" 1500 р.
В ХV ст. в Росії проходять зміни, невеликі князівства об'єднуються навколо Москви. Обирається перший "государь" всея Руси", який починає велику розбудову Москви, прикрашаючи її як "третій РИМ" виписав італійських архітекторів для керівництва будівництвом соборів в Кремлі, іноземні зодчі уберегли національний російський характер архітектури:
- УСПЕНСЬКИЙ СОБОР в Московському Кремлі 1475-1479рр. споруджено італійцем ФІОРАВАНТІ.
В ХVІ ст. виникає новий тип в архітектурі шатрового храму відродивши давні традиції дерев'яного зодчества:
- ранній і найкращий зразок такого меморіального типу є церква Вознесіння в Коломенському.
Шатрові споруди пізніше будувались скрізь, особливо в наступні століття (особливо ХVІІ ст.);
- храм Покрова (ВАСИЛЯ БЛАЖЕННОГО в Москві на червоній площі). Зодчі росіяни БАРМА ТА ПОСІНІК, звернених до ХРИСТА. Верхні яруси зай¬мали погрудні зображення богоматері та пророків, внизу на царських воротах і по боках від них – БЛАГОВІЩЕННЯ, євангелісти та зображення святого, кому присвячений храм.
Одним із найвідоміших іконописців ХV ст. - є Андрій Рубльов. Його ім'я часто згадувалось в літописах. Але досить важко судити, які із творів належать руці великого майстра:
- розписи стін УСПЕНСЬКОГО СОБОРУ у Володимирі;