Найвідоміші роди і жанри мистецтва

У ХІХ ст. починається осмислення музики як мистецтва, що має певний зміст та сенс.

ХVІІІ-ХІХ ст. – період високого розквіту музичної культури України (М.Березовський, Д.Бортнянський, А.Ведель).

У цей період відбувається інтенсивний процес збирання та обробки укр. народної музики, посилюється інтерес до укр. народної пісні, проблеми використання пісенної спадщини. С.Гулак-Артемовський створює першу національну укр. оперу “Запорожець за Дунаєм”, М.В.Лисенко – опери “Тарас Бульба” та “Наталка Полтавка”.

ХІХ ст. висунуло численний загін високоталановитих композиторів на Заході: Ф.Шуберта в Австрії, Ф.Шопена в Польщі, Р.Шумана, Й.Брамса та Р.Вагнера у Німеччині, Дж.Россіні та Дж.Верді в Італії.

У ХХ ст. в музичній свідомості відбулася своєрідна революція, утвердилися нові принципи музичного мислення (відбулася емансипація дисонансу – засоби, котрі відрізнялися підвищеною експресивністю, гостротою та різкістю звучання (Прокоф’єв, Шостакович, - їхня творчість).

Стосовно основних жанрів щодо вокальної музики, то слід зазначити, що пісня – основний та найстародавніший її різновид. Професійна пісня відома вже з античності. Народна пісенна творчість – це своєрідний усний літопис про далеке історичне минуле і одночасно гучний голос сьогодення.

За сучасної доби пісня знайшла багато можливостей для розвитку.

Хор – це вокальний твір, що виконується гуртом співаків, а також назва самого цього гурту. Суто вокальний хор, без супроводу називається “хор а капела”.

Гімн (від гр. “славити”, “хвалити”) є величавим урочистим співом, переважно хоровим (Давньогрецькі гімни на честь богів).

Романс – невеликий вокальний твір для одного голосу з супроводом, котрий відрізняється від пісні складнішою формою та більшою роллю супроводу.

Арія – це розвинута, закінчена вокальна п’єса для голосу – соло з оркестровим супроводом. У первісному значенні термін “арія” означав пісню (являє собою частину оперної дії).

Опера – музично-драматичний твір, призначений для театру, в якому актори не промовляють, а співають весь текст. Водночас опера – це твір музичний, оскільки головну роль тут відіграє музика, а всі ніші елементи опери (жести, міміка, декорації, освітлення) мають хоча й важливий, але все ж підпорядкований характер.

Ораторія (від лат. “красномовний”) і кантата (від італ. “співати”) – музично-драматичні твори концертного типу.

Кантата – це п’єса для одного голосу або хору з оркестром.

Ораторія – великий музично-драматичний твір для хору, співаків-солістів та симфонічного оркестру.

Реквієм (від лат. “спокій”) є вокальним або вокально-інструментальним твором, присвяченим пам’яті померлого.

До жанрів інструментальної музики належать: сюїта, соната, симфонія та концерт.

Сюїта – це кілька танцювальних п’єс, не призначених безпосередньо до танцю, різноманітних за змістом та побудовою.

Соната (від лат. “звучати”) – музичний твір для одного або кількох інструментів, що складається з кількох частин, переважно з трьох-чотирьох.