Народна творчість
Виставки живопису на склі, музейних збірок, приватних колекцій, персональні виставки художників, що експонувалися за останні роки у Львові послужили добрим імпульсом для повернення перерваної спадщини у цій своєрідній техніці малювання.
Серед художників-професіоналів традиціями народного живопису на склі зацікавились О. Кульчицька, М.Сельська, а згодом до цього виду творчості звертаються художники Р.Петрук Н. Кирилова, І.Остафійчук,В. Селянюк та інші, а серед самодіяльних майстрів В.Сивак, С.Буртовий, І.Сколоздра.
Іван Миколайович Сколоздра – єдиний на сьогодні непрофесійний художник, який продовжує цей традиційний вид народної творчості на Україні. Його виставки живопису на склі, що експонувалися 1983 року у Львові та Києві, відкрили для широкого кола шанувальників мистецтва самобутній талант.Лінійним контуром і локальними кольоровими площинами невимушено, ніби на одному подиху, художник творить цілий калейдоскоп образних композицій. В цьому, напевно, і криється сила його таланту. Від природи І.Сколоздра наділений тонким чуттям кольору. Його живопис приваблює свіжість, дзвінкістю барів і водночас тональною злагодженістю. Картини І.Сковороди дивують невичерпністю сюжетних ситуацій, душевною теплотою. Характерно, що для кожного твору, залежно від сюжету, він знаходить відповідну колірну гаму і композиційний варіант.
Іван Миколайович малює свої картини олійними фарбами. Пензлики для роботи виготовляє переважно сам. Фарбу розводить олією домашнього виробництва. Контури майбутньої композиції наводить тушшю. Малює здебільшого відразу на склі без попереднього ескіза на папері. Перед тим, як приступити до малювання картини, він уже бачить її у своїй уяві.
З-під пензля майстра вийшли картини, на яких відображено трагічні сторінки історії України, героїчний епос козаччини дороги чумаків, обряди і звичаї, образи творів Т.Г. Шевченка, Лесі Українки, В.Стефаника, сучасних поетів В.Симоненка, Ліни Костенко, Богдана Стельмаха, портрети майстрів народної творчості.
У мажорному ключі відображає художник події сучасного життя в композиціях “На оновленій землі”, “Свято возз’єднання” та ін.
Своєрідну інтерпретацію народного епосу та народних пісень бачимо на картинах “Маруся Богуславка”, “Веснянки”, “Русалка”, “на Івана Купала”. Композиційно-образне вирішення “Катерини” за однойменною поемою Т.Г.Шевченка сповнене символіки, метафоричних образів, близьких до пісенного фольклору.
У своїй творчості Іван Сколоздра звертається до героїчного епосу українських народних дум. Його хвилюють образи народних дум. Його хвилюють образи народних співців – кобзарів, хоробрих козаків – самовідданих борців за долю рідного народу.
Творчість Івана Миколайовича Сколоздри – самобутнє явище сучасного народного образотворчого мистецтва, вона має глибокі корені, що спираються на високу культуру традицій.
“Ікона – це певний стан, що його прогне досягти людина; вона звертається до ікони, щоб заспокоїтися внутрішньою”, вважає сучасний київський художник Сергій Буртовий, який також працює в жанрі іконопису на склі. Так само, як і більшість майстрів народної ікони минулого він самоук. До живопису на склі прийшов не відразу. Спершу захопився екслібрисом. Потім узявся до графіки й олійного малярства, віддаючи перевагу темі сполучення людини й природи.
Спочатку головними темами олійного живопису і перших спроб роботи на склі були теми побуту й дитинства. Тоді почали хвилювати більш загальні питання: чому? Як? Що?
Народний іконопис на склі привабив Сергія і своєю технологією, і притаманною йому душевною щирістю. Стосовно технології, то Буртовий покриває поверхню скла яєчним білком – така ґрунтовка надає йому якоїсь освітньої прозорості, - а тоді пише темперою. Фарби самі набувають світіння й невагомості.
С.Буртовий розповідає, що для писання він утримує “піст”: не в розумінні утримання від їжі, а в здобутті душевного спокою, коли тільки й можлива духовна робота. У наш хаотичний, сповнений суперечливої інформації та тривоги час душевний спокій – справа не проста.